1. Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку, стиль мовлення. Доведіть свою думку. Чи можна цей текст назвати
статей? Сформулюйте й запишіть основні положення тексту у
формі тез.
КИЇВСЬКА РУСЬ
На тривалому історичному шляху східнослов’янських народів —
українців, білорусів і росіян — Київській Русі належить одне з
найпочесніших місць. Утворення давньоруської держави обумовлювалося
самою логікою суспільного поступу, складними механізмами стосунків
слов’янських, фінно-угорських, тюркських племен Сходу Європи,
спричинялося потребою опору руйнівним нападам кочових скотарських
племен і боротьбою з потужною Східною Римською імперією та іншими
ранньосередньовічними державами.
Наш найдавніших літопис, «Повість временних літ», під 862 роком подає
«варязьку» (або «норманську») легенду, згідно з якою державна консолідація
руських племен пов’язується з приходом на Русь скандинавських князів
Рюрика, Синеуса й Трувора. За літописом, Київ перетворився на столицю
Русі, коли його завоював для Рюрикового сина Ігоря його родич Олег.
Заснували ж Київ, за літописною легендою, брати Кий, Щек і Хорив. Зараз
деякі історики визначають вік міста в понад 1500 років.
Княжа династія Рюриковичів стає спільним володарем Київської держави,
кордони якої розширювали й зміцнювали Ігор, Святослав, Володимир,
Ярослав — визначні політичні діячі свого часу. Епохальне значення мало
прийняття Володимиром Святославичем православної віри й навернення Русі
на християнство. Ці події датують звичайно 988 роком. Часи князювання
Володимира і його сина Ярослава, прозваного Мудрим, були періодом
найбільшої військово-політичної могутності Русі. Тоді ж починається історія
вітчизняного письменства, кам’яної архітектури, шкільництва, іконопису.
Свідчення мистецьких здобутків епохи Ярослава Мудрого — Софійський
собор у Києві, урочисте казання Іларіона «Слово про закон і благодать».
Поряд із зростанням Києва відбувається зміцнення інших давньоруських
міст, перетворення їх на культурні та політичні центри. Дається взнаки
недосконалість принципів родового володарювання Рюриковичів,
викликаючи не лише децентралізацію, а й князівські чвари, спустошливі набіги один на одного. Так, 1169 року військо Андрія Боголюбського,
захопивши Київ, вщент руйнує «матір міст руських», як назвав його свого
часу Олег. І хоч Володимир Мономах, інші політичні діячі здійснювали
спроби відвернути небезпеку втрати Руссю єдності, нескінченні чвари
тривали. Тому-то східні слов’яни виявилися неспроможними протистояти
монголо-татарській навалі 1237-1240 рр.
На щастя, попри величезні втрати, досі збереглася низка пам’яток нашої
середньовічної цивілізації. Це й літописи, проповіді, житія святих та інші
писемні твори, і перлини храмової архітектури в Києві, Чернігові, Новгороді,
Полоцьку, і окремі ікони, і мистецьки виготовлені речі хатнього вжитку,
зброя, реманент ігаючи їх, захоплюємось величчю духу предків,
здатних не лише вистояти у складних історичних умовах, а й за відносно
короткий час побудувати оригінальну культуру нового типу, що здобула
великий авторитет у Європі й дала потужний імпульс дальшому
інтелектуальному розвиткові східних слов’ян (З посібника).
На мою думку, повинен.
Адже українознавство — це не тільки вареники, борщ та гопак на самодіяльній сцені. Це знання про наш народ, це пізнання історії, культури наших предків. Це єдність з попереднім поколінням українців, їх духовним світом. Українознавство — це знання історії України, її фольклору, літератури, мистецтва тощо.
Зневажаючи свій народ і його знання, нехтуючи його традиціями, не можливо почувати себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити її повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі справжню українську душу.