1) Речення з прямою мовою обов’язково мають дві частини – це власне пряма мова і … .
2) Точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені називається … .
3) Словами автора називаються слова, що вказують, кому належить … .
4) На письмі пряму мову завжди … .
5) Якщо слова автора стоять після прямої мови, то між ними ставимо … .
6) Двокрапка між прямою мовою і словами автора ставиться, коли пряма мова …
7 7 ) Діалогом називається розмова … .
8) Діалог складається з окремих … .
9) Слова кожного учасника діалогу називаються … .
10) На письмі кожну репліку діалогу пишуть … , а перед нею
ставлять … .
11) Якщо репліка супроводжується словами автора, то ставляться ті самі розділові знаки, що і при …, але пряма мова … .
Перше кохання Лесі Українки
Коли говорять про чоловіків у житті Лесі Українки, то згадують, здебільшого, Сергія Мержинського, в якого вона була безнадійно закохана, і Климента Квітку, з яким вона побралася за шість років до смерті. А от про перше романтичне кохання Лариси Косач відомо небагатьом.
З Максимом Славінським Лариса познайомилася влітку 1886-го у волинському селі Колодяжному, де її батьки мали маєток. Максимові було 18, дівчині – 15 років. Максим дружив із її братом Михайлом. А з Ларисою його поєднала творчість — згодом вони спільно переклали “Книгу пісень” Генріха Гейне.
З іменем Славінського пов’язано багато перлин Лесиної інтимної лірики: “Горить моє серце”, “Стояла я і слухала весну”, “Хотіла б я піснею стати”, “Сон літньої ночі”… До “пана Максима” звернуті й такі слова: “Милий мій! Ти для мене зруйнований храм…”
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Друж¬ний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й уміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, улаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато «я» зливаються в одне «ми», як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!