1 - складносурядне 2 - складнопідрядне 3 - безсполучникове 4 - з різними видами зв’язку
1. А Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.
Б Кажуть, щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.
В Не може при добрі той жити, хто хоче водночас злу й добру служити.
Г Зло нічого не дає, крім зла, умій прощати, як прощає рідна мати.
Д Українська пісня – це, за словами Гоголя, народна історія, сповнена барв.
2. А Риба, щоб жити, має воду, птиця – небо, а людина повинна мати землю.
Б Батько й мати – два сонця гарячих, що нам дарують надію й тепло.
В Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід.
Г Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій відкрила і землю з ним веселкою з’єднала.
Д Життя росте лишень з любові, лише краса людей навчає жить.
3. А Життя – то неповторна пісня, яку треба вміти вати, не збиваючись на фальшиві ноти.
Б Сумління людське, виявляється, схоже на вулик: його теж можна розтривожити.
В Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні.
Г Ні спека дня, ні бурі, ні морози – ніщо не вб’є любов мою палку.
Д Щасливий, хто малим задовольняється, нещасний, хто не знає меж.
4. А Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!
Б . Мені не надокучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
В І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе у висоті.
Г Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа нарешті досконала.
Д Неси до людей слова, подібні хлібу й солі, і співи, гідні слави сіяча.
5. А Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня, веселу в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.
Б Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне.
В Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер.
Г І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт.
Д Кажуть, життя як вокзал: завжди хтось приїжджає, а хтось від’їжджає.
ВИШИВАНКА
Вишиванку здавна вважали оберігом, люди вірили, що тебе не спіткають ні які лиха та хвороби, та не тільки вишиванку. Ще вірили, що вишитий рушник є символом добробуту та щаста, тому раніше не було жодної хати, де не мали б рашника та вишиванки. Коли їх прикрашають орнаментом використовують червоний та чорний колір, які позначали щастя і журбу. На них вишивалися квіти та птахи, так на вишиванку переносили особливе значення чи зміст. Напевно, в усьому світі не знайдеться двох однакових вишиванок. Тому що наша культура унікальна, єдина, її потрібно берегти і шанувати.
Вишиванка - це вишита українська сорочка. Для українця - це не лише одяг, який вдягається у найважливіші дні життя або свята. Це - символ приналежності до роду та нації, ознака, яка відрізняє українця у світі. Вона - символ здоров"я, краси, щасливої долі і родинної пам"яті, любові і вірності.
Вишиванка - це й оберіг людини від лихого ока та злих духів. Її передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Носити вишиванку стає модною тенденцією і перетворюється на модний бренд України у світі.