1. Слово
2. моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє!
3. Співай же Десно у весняних ростіть будови гомоніть мости.
4. Сійся-родися колосом розвийся засівайся щастям ниво молода!
5. Люблю тебе моя Вітчизно мила і вас люблю мої товариші.
6. Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий! Багато ти батьку у море носив козацької
крові.
7. Мені осіння ніч короткою здається.
8. План був дуже здається реальний.
9. Маємо жити звичайно не хлібом єдиним.
10. Хоч правду кажучи юнак у душі не вважав спів за професію.
11. Художня кінематографія існує як відомо на базі літератури кінодраматургії отже
висока якість фільмів обумовлюється передусім творчою повноцінністю сценаріїв.
поставить роздiловi знаки

Каждое утро, проснувшись в определенное время, тысячи мальчиков и девочек утреннюю гимнастику Казалось бы, как хорошо поспать еще полчасика. Ведь впереди много тяжелых дел стоит брать на себя клопот - сгибаться разгибаться, разводить всем свт начинают руки и приседать? Стоит! Утреннюю гимнастику недаром называют зарядкой мн заряжают пюдину енерпсю на ипий день десять ми. зарядка нужна каждому живому существу Посмотрите, как прокидасть. собака или кт Они прежде всего потяуються всем тпом, так что щелкнет косточки, расправят сначала передние, nonu задние папы. виснут спину. А вам зарядка нужна особенно Ведь юга вы сидите за пар- то с. мало двигаетесь. И в школу, конечно, совсем близко По- реда быстрее включиться в работу. Уважние слушать по снення учителя, скорее решать задачи и писать (с жур- нала).
Так перевел переводчик

Объяснение:

Моє село

Маленька крапелька величної держави —

моє село, багато є таких!

Зазнало лиха, бідувань і слави

Воно живе і вічно буде жить!

Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.

Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добр роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.

Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.

У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.

Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.

Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.

Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.

Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...