(1) Старенький, підсліпуватий, сутулий, але рідний отчий дім. (2) Усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланний, як та земля, на якій він стоїть. (3) Він може десятки разів погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) І знову підбілюють, підфарбовують його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять і ставлять нові доми. (5) Дуже старенький він і починає хилитися, а нового поставити ні за що – його підпирають дубовими стовпами, і він знову стоїть наперекір негодам. (6) Але навіть, коли руйнують його, то дещо беруть з нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син – своєму синові. (7) Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім.(8) Від вас залежить, що ви залишите своїм дітям. (За В. Земляком). Завдання до тексту:
1.Запишіть номер речення, яке є складносурядним.
2. Запишіть номер речення, яке належить до складнопідрядних.
3. Запишіть номери речень, які належать до складних з різними видами зв’язку.
4. Накресліть схему 4 речення, використовуючи умовні позначення: [] - головна частина, () - підрядна частина.
Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.
Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.
Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.
Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу гає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.
Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.
Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.
Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.
Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу гає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.