1 Суспільний характер мови? 2 Що вивчає соціолінгвістика?

3 Скільки рівнів має кожна мова і які?

4 Які функції виконує мова в суспільстві?

5 Які основні ознаки культури мовлення?

6 Які є різновиди мовлення ?

7 Що таке мовний колорит?

8 Які етапи розвитку української мови?

9 Поява писемності у слов'ян ?

10 Перші граматики?

​

-Добрий день.
-Добрий, може вам щось підказати?
-Так, звісно, я хотів би купити книгу з української літератури
-Я можу показати вам стелаж з цими книгами
-Так, буду дуже радий
-Ось дивись,
- Ого тут так багато книг, навіть незнаю яку обрати
-Ну, що ж обирай
-Якщо чесно незнаю
-Я можу до тобі обрати
-Так, було б добре
-Я рекомендую тобі ось цю
-А чому саме ця?
-Це книга з поглиблинем вивченням і з гарним змістом
-Ви праві, я беру її. Скільки вона коштує?
-Її ціна 60 грн
-Ось гроші, дякую за по
-Нема за що, вчися гарно
-Дякую, допобачення
-Нема за що, бувай

Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Весь в полоні у сумного і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.

Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою, нікчемною постаттю і що нібито мав чин нижче за генерала

Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і лахміттям. Іде було з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж плакать хотілось мені, сховавшись в малині з Піратом. І все одно був красивий, — стільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково. І коли він, покинутий всіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі і люди вже за старця його мали, подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.

З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.