1. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено) А Дикий кіт хитрий звір.
Б Ніч велика чарівниця!
В Красне слово золотий ключ.
Г Ми покоління смартфонів.
2. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено )
А Щастя без розуму дірява торбина.
Б Дим це віддих людського житла добрий дух хижі.
В Шанувати батька і матір обов’язок кожної людини.
Г Ми організатори власного життя й ковалі особистого щастя.
3. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Вірити це не зупинитися в розчаруванні а шукати нові відкриття свого «Я».
Б Довговічність на землі се вміння довгий час залишатися людяним.
В Увесь берег річки в межах міста наша територія.
Г Субота не робота а в неділю нема діла.
4. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Найвищий для мене чин Книга.
Б Кожна пригода до мудрості дорога.
В Людина то пуп’янок небувалої казки.
Г Маленька праця краща за велике безділля.
5. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Фрукти найздоровіша їжа.
Б За шпигунами ганяти не в карти грати.
В Ми лише квіти далекого казкового краю.
Г Прощати пробачати чию-небудь провину.
6. Між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущен )
А Усе одно красти гріх!
Б Дурний язик не приятель голові.
В Богатирство чорнобрів’я ось краса мого народу.
Г У нас усе суспільство аморфні напівпровідники.
7. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Поезія це завжди неповторність.
Б Вода з вогнем не товариші.
В Бджола відома трудівниця.
Г Любити не знати спокою.
8. Тире між підметом і присудком НЕ ТРЕБА ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Сиротою жити сльози лити.
Б Весна дівчисько в ластовинні.
В 3 усіх утрат утрата часу найтяжча.
Г Марудна справа жити без баталій.
9. Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Мій отчий незабутній доме ти вічний поклик з далини.
Б Зачарована Десна безмежно гарна.
В У поганого майстра й пилка крива.
Г Праця і пісня великі дві сили.
10. Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено )
А Промені як вії сонячних очей.
Б Деревина міцна на своєму ґрунті.
В Твої вірші думок великий злиток.
Г Творчість завжди мрійна й тривожна.
11. Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено )
А Голова наша кругла як небо ступня пласка як земля.
Б Чинити правосуддя праведному радість.
В Невже моя пісня не хвиля?
Г Я син свого часу.
12. Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Життя мінливе і буремне.
Б Самотність як обірвана струна.
В Чинити зло забава для безумного.
Г Ти чистота довірливість благословенна.
Я знаю такі приклади, вони, на жаль, непоодинокі. Двоє братів із моїх далеких приятелів не розмовляли через дідівську хату 20 років. Ви тільки уявіть собі – цілих два десятки! Двадцять весен, літ і зим, які не проживеш заново!
Хтось скаже – та що вони втратили? Що втратили? Безмірно, безмежно, незрівнянно багато! Хіба можна перерахувати те, що вони пропустили за два десятки літ? Брати втратили щемливі звістки про народження нового сонечка, кожен у своїй родині. Вони втратили веселі й галасливі святкування днів народжень, коли вся родина, втомлена чаркою-другою та доброю гостиною, сидить за столом і згадує сімейні байки – в такі хвилини і молодь замовкає, захоплено слухаючи старших. Вони не мали веселих коляд та великодніх змагань за кращу випічку – і коли в одній родині пасочки порепали, господиня з другої щиро віддає свою найвдалішу братовій, щоб теж мала радість… Вони загубили підтримку в недобру днину, пораду в складній ситуації, виручку, а найголовніше – братське щире порозуміння за будь-яких обставин. І навіть над могилами рідних, яких проводжали в останню путь, не могли підтримати один одного, щиро пошкодувати за втратою, бо треба думати, як би на поминках не сісти поряд…
Таке буває не лише через майно. Родини втрачають зв’язки через банальні заздрощі, через «дурні голови» когось із половинки в сім’ї (коли людину повністю «відбиває» від її коріння), через наклепи, через, через... Причин – мільйон, суть в однім – життя йде, як писала Ліна Костенко, і все без коректур, а при цьому всі ми дружно забуваємо, що «єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати».
Поспішати? Так! Бо 8 липня в Україні – День родини. Нове свято, якому всього два роки в українській історії, але тисячоліття в пам’яті нашої нації. Споконвіку ми були сильними завдяки родині, підтримці, витримці й порозумінню. То чи можна зараз через черепки й каміння їх втрачати? Тому – поспішати, бодай привітати братів і сестер зі святом, приїхати до батьків, нагадати двоюрідним про себе й просто побажати сонячного мирного неба. Бо хто знає, які коники завтра викине життя, і чи не доведеться нам шкодувати за тим, що втрачене?
Завдання: У формі невеликого оповідання розкрийте зміст прислів'я "До свого роду хоч і через воду".
Кожен з нас шанує свій рід, зберігає пам'ять про предків, пишається батьками. Родина - найдорожче, що ми маємо. Саме у родині нас цінують просто за те, що ми є. А ми радіємо тим, хто поруч з нами.
"До свого роду хоч і через воду", - говорить народне прислів'я. І з цим важко не погодитись. За свою родину, за її щастя та добробут можна пройти найтяжчі випробовування, серед яких можуть бути і вогонь, і вода. До рідних можна дібратись попри будь-які труднощі та перепони.