1. Тире між підметом і присудком є обов’язковим у реченні
А) А без долі біле личко – як квітка на полі.
Б) буває всяко, доля – не черінь.
В) Пушкар сказав, що злочин – непрощенний.
Г) Ті зорі – душі людські.
2. Тире між підметом і присудком ставиться в реченні (розділові знаки пропущено)
А) Тут землі щедрі.
Б) Тільки Слово пам’ят сть.
В)Літній луг як різнобарвний килим.
Г) Слово не горобець.
Г) Пшеничне поле наче море.
3. Помилка у вживанні розділових знаків є в реченні
А) Травневі ночі в пору цвітіння садів – завше холодні.
Б) Надзвичайна мова наша є таємницею.
В) У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово – то велике вміння.
Г) Правильне використання слів - запорука порозуміння між людьми.
Д) Листок тополі – зелене дзеркало.
4. Тире між підметом і присудком є необов’язковим і ставиться автором із метою
змістового та інтонаційного виділення присудка в реченні.
А) Щастя – дитина мала з оком, як клапоть блакиту.
Б) Життя – як той потік з невідомих джерел.
В) Любов – це, люди діло неосудне.
Г) І потім, бачте, чутка є , ги-ги, що свідок цей – особа зацікавлена.
Д) Топтати ногами рештки пофарбованого яйця або писанки – великий гріх.
5. Правильно поставлені розділові знаки (тире) у реченні ( ускладнені однорідними членами
речення)
А) Ранок зачинався тихий і лагідний, все наокіл: і трави, і дерева, і кущі наче замерло.
Б) Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обіч дороги до заводу – росли молоді осокори,
клени, каштани.
В) Скрізь червоно: на небі, на пагорбах – на горах.
Г) Луки, гори, сади все зелене і принишкле.
6. Тире у реченні, яке ускладнене однорідними членами речення потрібно поставити
А) Все блищить новизною будинки вулиці ліхтарі.
Б) Шумів вітер за тином по садках поза хатами листя жовте зривав.
В) Скільки дійсних випадків і казок і легенд було розказано тієї ночі.
Г) Дужі хвилі ринуть і ридають і здіймаються все вгору.
7. У складному реченні правильно розставлені розділові знаки (тире)
А) Минулася буря і сонце - засяяло.
Б) Тепер все поле розкривало свої рамена – все далі розстеляло свою одежу.
В) Хто чув – як рано навесні земля пробуджується?
Г) Хто волю хоче вбить – загине.
8. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А) Защебетав соловейко – пішла луна гаєм
Б) Вечірнє небо світиться красою, і соняхи гудуть – як тулумбас.
В) Мені треба працювати і працювати – бо це стане моїм щастям.
Г) І день догорів – і сонце пірнуло у море.
9. При прямій мові правильно розставлені розділові знаки.
А) Грек уклонився гречно, сказав – що в жертву принесе бика.
Б) Іване! Брате! Як ти встиг? Кричав Лесько і тряс його за груди
В) - Панове судді! Я вірю цій людині, - сказав Пушкар.
10. Правильно розставлено розділові знаки при діалозі
А) - Ну що ти там побачив? –
- Хмари, а більш нічого –
Б) - Ну, а такі ночі ви літаєте?
- Звичайно. Тихо, місячно, ніч саме для польотів.
В) - Всі з нашого кутка говорять, що з вашого хлопця щось добре вийде, промовив сусід.
Г) А за вербами причаїлася дрімота і шепотіла – засни собі, засни!
11. Правильно оформлено цитату
А) Іван Франко висловлює оптимістичне бачення майбутнього України: « Та прийде час, і ти
огнистим видом засяєш у народів вольнім колі».
Б) «Твоїм будущим душу я тривожу» , болісно писав Франко.
В) Поет вірить у воскресіння нації: -
-О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний
Твойого повстання.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.