1. тире між підметом і присудком обов'язково слід поставити в реченні ( розділові знаки пропущено, підкреслити всі граматичні основи в варіантах)
а) усе геніальне просте.
б) собор як свіча.
в) мова не полова.
г) мова одяг думок.
в) ти втілення добра.
2. тире між підметом і присудком не обов'язково ставити в реченні ( розділові знаки пропущено, підкреслити всі граматичні основи в варіантах)
а) "віють ві" за жанром пісня.
б) життя прожити не поле перейти.
в) сміле слово то наші гармати.
г) шість і чотири десять.
д) поле як море.
~Соловейко на калині то
затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).
~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).
~Зима стояла мрійно до
пори. (підмет - зима, присудок - стояла).
~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).
~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).
~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).
~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).
~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).
~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).
~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).
~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).
Українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. Прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. Для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. Синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. Проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. Досить часто перевагу віддають якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. Причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування.