1. У якому реченні фразеологізм виконує роль підмета? А Пташеня жовтороте навіть не знало, до кого звернутися.
Б Довго ще розсьорбували кашу.
В Дописали контрольну з горем пополам.
Г Затіяли ви вавилонську вежу.
2. У якому реченні фразеологізм виконус роль означення?
А Живеш як вареник у маслі і не турбуєшся ні про що.
БА хлопчина від горшка два вершка сказав те, про що дорослі лише подумали.
В Дісталася йому тільки дірка від бублика.
Г Без вогню пече такими словами.
3. Яким фразеологізмом доречно продовжити речення: «Був і зник, ..»?
А Як на гарячому вугіллі;
Б як у Христа за пазухою;
В як мокре горить;
Г як корова язиком злизала.
4. Яким фразеологізмом доречно продовжити речення: «Боїться Федько, бо над
ним...: вороги можуть наздогнати у будь-яку мить»?
А Дамоклів меч;
Б сізіфова праця;
В гордіїв вузол;
Гахілесова п'ята.
5. Помилку допущено у фразеологізмі
А авгієві стайні;
Б плакати на кутні;
В аж кипить у руках;
Г дати драла.
6. Помилку допущено у фразеологізмі
А глека розбити;
Б прикусити язика;
В відігравати першу скрипку.
Г конем не наздоженеш.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Людина — істота соціальна, тому її основна потреба — спілкування, яке часто переростає в дружбу. Що таке дружба? Це безкорисливе почуття, що допомагає людям вижити в нашому світі, повному приємних і неприємних моментів.
Спілкуючись з багатьма людьми, часто замислюєшся: а чи є вони друзями та хто такий друг? Як правило, дружба не народжується раптом. Для того щоб по-справжньому потоваришувати, потрібно пережити разом безліч ситуацій, у яких проявляється характер і вміння виручити один одного. Справжня дружба вимагає відданості, а іноді навіть самопожертви.