1.Укажіть односкладне речення. (Кількість балів 1.00) А І мрії ткались золото-блакитні. Б Степане, вже не говорімо більше про се ніколи. В. Я відвідую музичну школу. Г. Ліс гудів сотнями голосів. 2.Укажіть неповне речення, у якому пропущені члени можна відтворити зі змісту самого неповного речення. (Кількість балів 1.00) А Старий змайстрував сани. Витесав полози, розпірки на голоблі. Б Було колись – запорожці вміли панувати. Панували, добували і славу, і волю. В Отакий-то Перебендя, старий та химерний! Заспіває весільної, а на журбу зверне. Г А Залізняк гайдамакам каже опинитись: «У ліс, хлопці!» 3.Укажіть варіант, у якому правильно визначено місце для тире в неповному реченні. (Кількість балів 1.00) А Твою красу я переллю в пісні, огонь очей – в дзвінкії хвилі мови. Б Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії - хвилі мови. В Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії хвилі - мови. Г Твою красу я переллю в пісні - огонь очей в дзвінкії хвилі мови. 4.Укажіть правильно виконаний синтаксичний розбір: (Кількість балів 1.00) А З пісні слова не викинеш. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., узаг.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн , тепер. часу 1 особи однини.) Б Бруньки лікарських рослин заготовляли напровесні. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., озн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн мин. часу множини.) В Сій в щасливий час золоте зерно. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., озн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі наказ 2 особи однини.) Г Рослинам завдано шкоди. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., безособ., присудок вираж. безособ. дієсловом у формі дійсн тепер. часу множини.) 5.Укажіть неправильно визначений іб вираження головного члена в безособовому реченні (Кількість балів 1.00) А Цю рослину занесено до Червоної книги України (безособове дієслово) Б Мене тягло в цей парк найбільше восени (особове дієслово, що має безособове значення) В І добре в такий р
Називний шістсо́т дев’яно́сто сім
Родовий шестисо́т дев’яно́ста семи́ (сімо́х)
Давальний шестиста́м дев’яно́ста семи́ (сімо́м)
Знахідний шістсо́т дев’яно́сто сім (сімо́х)
Орудний шістьмаста́ми (шістьомаста́ми) дев’яно́ста сімома́ (сьома́)
Місцевий на/у шестиста́х дев’яно́ста семи́ (сімо́х)
шістсо́т дев’яно́сто сьо́мий - числівник, порядковий (697)
Відмінки Однина Множина
Чоловічий Жіночий Середній
Називний шістсо́т дев’яно́сто сьо́мий шістсо́т дев’яно́сто сьо́ма шістсо́т дев’яно́сто сьо́ме шістсо́т дев’яно́сто сьо́мі
Родовий шістсо́т дев’яно́сто сьо́мого шістсо́т дев’яно́сто сьо́мої шістсо́т дев’яно́сто сьо́мого шістсо́т дев’яно́сто сьо́мих
Давальний шістсо́т дев’яно́сто сьо́мому шістсо́т дев’яно́сто сьо́мій шістсо́т дев’яно́сто сьо́мому шістсо́т дев’яно́сто сьо́мим
Знахідний шістсо́т дев’яно́сто сьо́мий, шістсо́т дев’яно́сто сьо́мого шістсо́т дев’яно́сто сьо́му шістсо́т дев’яно́сто сьо́ме шістсо́т дев’яно́сто сьо́мі, шістсо́т дев’яно́сто сьо́мих
Орудний шістсо́т дев’яно́сто сьо́мим шістсо́т дев’яно́сто сьо́мою шістсо́т дев’яно́сто сьо́мим шістсо́т дев’яно́сто сьо́мими
Місцевий на/у шістсо́т дев’яно́сто сьо́мому, шістсо́т дев’яно́сто сьо́мім на/у шістсо́т дев’яно́сто сьо́мій на/у шістсо́т дев’яно́сто сьо́мому, шістсо́т дев’яно́сто сьо́мім на/у шістсо́т дев’яно́сто сьо́мих
Объяснение:
"Мислити і пізнавати світ можна тільки рідною мовою"
"Аксіоматичним є те, що знання державної мови є обов`язковим, це наше логічне і етичне ставлення до української мови як державної"
"Той, хто не говорить державною мовою країни, у якій живе, або гість, або найманець, або окупаний..."
«Людські мови – як і все у природі – мають свої характерні риси, своє неповторне лице, свій образ. Має такий образ і українська мова. Який він, цей образ? Українська мова сьогодні – це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням…» Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською, своєю мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська мова – сформована цивілізована, працьовита, талановита. І ця нація перестає бути нацією, відхрещується від себе, від своєї мови, від того, що є скарбом душі і думки. Історія дала нам шанс.
Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути МОВІ, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, а не придатком до когось, щоб створити незалежну й міцну економіку, багату культуру, науку, суспільство, потрібно насамперед відродити нашу мову.
Стереотип українська мова має два осереддя: перше – милозвучна мова, навколо якого групується визначення української мови як приємної, м’якої, лагідної, материнської, друге – державна мова, до якого тяжіють визначення нормативна, літературна, жива, сучасна, перспективна.
Рідна мова - найкоштовніший скарб, найцінніший дарунок і наймогутніший оберіг. Мова для людини - що крила для птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес.
Тема збереження рідної мови, рідного слова актуальна в наші дні, а в нашому місті особливо. Прикро чути, як молоді люди соромляться говорити рідною мовою, зраджуючи цим себе, свою родину, свій рід...А тим самим втрачаючи свою людську гідність, бо мова є осереддям людської гідності. Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови, таких людей можна назвати мовними мутантами.
Мова – явище космічне. Бо слово – струмопровід космічної енергії.
- Що таке слово? – Запитуєш себе. І чіткої відповіді дати не можеш.
- Ну що б здавалося слова?
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує.