1. Укажіть правильне твердження.
Уточнюючими називають члени речення, які:
А розширюють зміст речення;
Б звужують зміст речення;
В уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення;
Г ускладнюють зміст сказаного.
2. Виділена в реченні конструкція На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни — це
А дієприслівниковий зворот;
Б дієприкметниковий зворот;
В прикметник із залежними словами;
Г дієприслівник.
3. Укажіть, яким відокремленим членом речення є виділені в реченні слова.
Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа.
А Відокремлене означення;
Б відокремлена уточнююча обставина;
В відокремлений додаток;
Г відокремлена прикладка.
4. Укажіть речення, у якому відокремлений другорядний член — це означення, виражене дієприкметниковим зворотом.
А Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.
Б Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби...
В В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.
Г А он старе Монастирище, колись козацькеє село.
5. Укажіть речення з відокремленим додатком.
А Нікого тут нема, крім мене й господині.
Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.
В Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.
Г І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.
6. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником.
А Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника...
Б Незважаючи на вітрець, робилося душно.
В Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.
Г У лісі, опріч мене, є ще хтось.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.