1. Укажіть речення, ускладнене відокремленим означенням. А. Набудувавши кам'яних твердинь, посівши край по всі його тополі, тут потім рід
шляхетський не один чинив свої наїзди і розбої. (Л. Костенко.)
Б. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.
В. І йдуть собі по долині, і йдучи, співають. (Т. Шевченко.)
2. Укажіть речення, в якому правильно відокремлене означення.
А. Ми незабаром під'їхали до молодого, затканого памороззю, гаю.
Б. Приголомшений велемудрою наукою, я підводжуся з охололої стерні.
В. Собака лежав у гіллі шелюгового куща, вирваного з корінням із землі і тихо стогнав.
3. Укажіть речення, ускладнене відокремленою обставиною.
А. Мальки то спиняються, завмираючи, то линуть за неловкою течією ріки.
Б. Хіба ж йому, гомерівському греку, не подолати подорож далеку?
В. На широкій липовій лаві, вкритій рушником, вичахають паляниці, пиріжки з квасолею
та маком. (Ю. Мушкетик.)
4. Укажіть речення, в якому правильно відокремлена обставина чи
уточнювальний член речення .
А. Хутко оговтавшись і ще дужче відчувши поклик сонця і простору, кінь біжить на
лужок.
Б. Лише коли-не-коли, найчастіше літніми ранками там з'явиться крило рибальського
парусника.
В. Він стежив очима за матір'ю, що зігнувшись під важкими відрами, переходила вулицю.
5. Укажіть речення з дієприслівниковим зворотом, побудоване правильно.
А. Повернувшись з турпоходу, нам хотілося зустрітися з новими друзями.
Б. Закінчивши роботу над проектом, перед ним постала проблема його впровадження у
виробництво.
В гаючи схід сонця, ти ніби відчуваєш свою причетність до народження нового
дня.
6. Укажіть речення, ускладнене відокремленою обставиною.
А. Бездомні люди, спраглі за свободою, свої селитьби слободами звуть. (Л. Костенко.)
Б. І згадується мені оте гніздечко травника, гніздечко, вимощене на землі. (Є. Гуцало.)
В. Тримаючи в руках серпа, мати ступила над галузиною струмка. (Є. Гуцало.)
7. Укажіть речення, в якому правильно відокремлена обставина чи
уточнювальний член речення.
А. Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі і, обережно
обкосивши, пішов далі.
Б. Край плантації, під старою, побитою громом вербою тулиться хата. (Григір Тютюнник.)
8. Укажіть речення з дієприслівниковим зворотом, побудоване правильно.
А. Приїхавши до Києва, розпочався новий період його життя.
Б. Піднявши температуру до найвищої позначки, нагрівання було припинене.
В. Читаючи ці вірші, він несподівано відчув у душі тиху радість.

9. Укажіть речення, в якому правильно відокремлена прикладка.
А. Ось японська софора: диковинне південне дерево, що квітує у липні білим та
запахущим квітом.
Б. Мати брала мене, малого за руку і вела подивитися на це диво. (М. Стельмах.)
В. У наших предків був тотем — лелека. (Л. Костенко.)
10. Укажіть речення з уточнювальними членами, де правильно поставлені
розділові знаки.
А. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчики йшли до односельців віршувати-віншувати,
тобто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва Христового. (В. Скуратівський.)
Б. У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз ополудні, розцвів чи не
найяскравіше.

Поспешішь- людей насмішиш. якщо поквапишся, зробиш л. погано, невдало. йдеться як рада діяти не поспішаючи, щоб не допустити помилки, промаху і не викликати глузувань, або як докір в поспішності, яка призвела до плачевного результату. прислів'я власне російська, на що вказує її римований характер. звідси і відсутність варіантів. римовані прислів'я про шкоду поспіху відомі як в російській, так і в інших мовах: спех - людям на сміх; що скоро, то чи не споро; польск. ziy pospiech - ludziom па smiech; ким. eile mit weile і т. п. римування в них - спосіб підвищення експресивності сказаного. ш - поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! (м. салтиков-щедрін. господа голов-леви). - чи не так, владика, апостол-то вчив, а? згадай його, повинно бути так: а то, глядь, як б не поспішити, та людей не насмішити. (і. лєсков. на краю світу). - якщо ви бачили, що ваше пристосування невдале навіщо ж так гучно рекламувати? ось і виходить: поспішиш - людей насмішиш. (а. бєлінський. міст через фонтанку). мені було соромно обернутися і глянути на наташу. - вранці я поспішив хотів швидше виконати її прохання. о, як мудра народна мудрість, яка вчить нас: «поспішиш - людей насмішиш! ». але ніхто не сміявся. (а. олексин. дуже страшна історія). ср : тихіше їдеш - далі будеш; поспішність (поспіх) потрібна тільки при лові бліх; швидко добре не буває.    поспішиш - людей насмішиш. ср тихіше їдеш, далі будеш; що скоро, то чи не споро; ускач не напашешься; горобці поспішали, та маленькими вродили. -але ж мені їхати треба, - сказала вона [анниній-ка]. - про те-то я і говорю. ємо да поговоримо, а потім і поїдемо. благословясь да богу , а не так як-небудь: стриб да шусть! поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! салтиков-щедрін, господа головльови. - а головне: не баритися, діяти швидко, - сказали в один голос румянцев і чернишов. - цілком згоден з вами, панове генерали, - кивнув їм апраксин. - ми й справді в усьому поспішаємо занадто. а як тут поспішати ? . поспішиш - людей насмішиш. шишков, омелян пугачов. і ось десь, дуже далеко, нічну тишу порушили особливі, властиві тільки гусям, застережливі переговори. здавалося, досвідчені, літні й старі попереджали молодь: «не поспішайте, встигнете, поспішиш - людей насмішиш і ще гірше - життя втратиш» панферов, волга-матінка річка. бризгалов. , виніс креслення і подав їх карлу. - все в цілості, як було мені доручити паном брено. поважний він зодчий за віком і не до лиця б йому поспіх. за прислів'ям: поспішиш - людей насмішиш. а то й гірше. форш, михайлівський замок. але вже зроблений, пляшка [із запальною рідиною] блиснула в повітрі. а володимир не тільки запалив свою, але, виявляється, бачив і те, що болдирєв кинув незасвічену. - не квапся, афоня! - крикнув він. поспішиш - людей насмішиш. і. абрамов, рубежі сорок першого. - їх, батюшка, не по силі і терпінню задумали справу! та хіба тут висидиш рішення? у нас, пане, справи лежать польоту років, а то і поболе! воно й краще вилежуються. сказано: поспішиш - людей насмішиш! а тут, дивись, полежать-полежать, а там сперечальники помі- рятся, а то і помруть. є. федоров, кам'яний пояс. а юдін не поспішав. ще і ще оглядав він з усіх боків нещасливу баночку, зчищав з її стінок якісь невидимі піщинки. ось уже покінчив з вимірювальним приладом, тепер треба вкласти його в сталевий циліндр. і це проробляє він не поспішаючи .. - поспішиш - людей насмішиш. стара приказка. чув я навіть, що її потрібно здати в архів. а мені думається - в нашій справі вона ще не постаріла. і. осипов, друзі. - даль: поспішиш - людей насмішиш; михельсон: посп шити, людей насмішити; соболєв: поспішиш - людей насме шішь

Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.

Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.

Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.

Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.

Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.

Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.