1. Укажіть речення з однорідними членами (розділові знаки опущено).
А За городом срібною гладінню
розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати
біліють.
Б Собака стояв під грушею і не
зводив з Сашка здивованих очей.
В Уночі несподівано знявся
північний вітер небо скоро затяглося хмарами.
Г Уже сонце скотилось до заходу уже
степова трава лисніла червоним відлиском.
2. Укажіть речення, де зв’язок між
однорідними членами речення здійснюється за до розділового сполучника.
А Радіють молодій обнові берези,
клени, явори.
Б Моя мати перша в світі навчила
мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий
цвіт, осінній город і калину.
В Людина має бути не тільки
здоровою, а й гарною.
Г Неначе човен в синім морі то
виринав, то потопав.
3. Укажіть речення, у якому
однорідні члени є поширеними.
А У хаті в Мелани було як у
віночку: тіняво, зелено, чисто.
Б Верби й верболози сіро-зеленим
туманом котились по луці.
В Від Батьківщини — і клич, і
звага, і рання сила, й доля пізня...
Г Молода сила тремтить і пориває з
кожної жилки стебла.
4. Укажіть речення, у якому
однорідні члени — присудки.
А Мавка йде до калини, швидко ламає
на ній червоні китиці, звиває собі віночок.
Б 3 берега на берег можна добутися
баржами або човнами.
В Життя, немов ріка, пливе в
майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.
Г Понад морями пролягають тіні
журби й тривоги, спогадів і снів.
5. Укажіть речення з неоднорідними
означеннями (окремі розділові знаки пропущено).
А На липах з’явилося свіже молоде
пахуче листя.
Б Одшуміли над Придесенням перші
весняні грози, потому настали теплі погожі дні.
В Прийде пісня, мов дружна весна,
шумовита рвучка голосна.
Г Якісь солодкі любі спогади та
думки колисали його серце.
6. Укажіть речення, що відповідає
схемі.
О, О і О
А Мене весь час то палило, то
морозило.
Б Зерно і камінь, суша і вода достойні
буть зображені в картині.
В Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу
і якусь таємничість у всій природі.
Г Над травою височіли безладно розкидані
черешні, яблуні, груші.
РЕШИТЕЕЕ
Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами.
Іменники, що мають форму однини і множини: тінь, олівець, піч, дощ, палка, лекція, поїзд, м'яч, школа, інститут, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, темп, сир, коло, писар.
Іменники, що мають тільки форму множини: ворота, окуляри, шахи.
Іменники, що мають тільки форму однини: вода, гордість, телеграф, любов, розвиток, сметана, папір, гіпюр, полум'я.
Іменники з конкретним значенням: тінь, олівець, вода, ворота, піч, дощ, палка, лекція, телеграф, поїзд, м'яч, школа, інститут, окуляри, шахи, канікули, сметана, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, сир, папір, коло, писар, гіпюр, полум'я.
Іменники з абстрактним значенням: гордість, любов, розвиток, темп.
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.