1. Укажіть рядок, у якому допущено помилку при написанні НЕ з дієприкметником
А не прив’язаний звечора; не вимитий, а протертий
Б неполита ділянка; не затоплені повінню
В нерозкраяна паляниця; незавершена робота
Г червоніли не зірвані яблука; яблука незірвані

2. Укажіть рядок, у якому всі прислівники слід писати через дефіс
А ані/де, по/середині, по/перше, в/супереч
Б по/доброму, по/моєму, казна/коли, бозна/де
В з/року/в/рік, на/щастя, най/глибше, в/цілому
Г дарма/що, по/третє, у/гору, до/низу

3. Укажіть словосполучення, де прийменник за вжито з іменником у Зн.в.
А зупинитись за поворотом Б доглядати за квітами
В виїхати за місто Г відпочивати за містом

4. До підрядних належать усі сполучники рядка
А немовби, проте, але, тому що Б щоб, ніби, коли б, оскільки
В якщо, також, що, то... то Г наче, нібито, або, хоча

5. Укажіть рядок, у якому всі дієприкметники активного стану
А охолоджуючий, зберігаючий, лежачий, сидячий
Б проціджений, спаяний, проведений, записуючий
В зітлілий, сказаний, подовжений, згорблений
Г розчесаний, зібраний, навчений, застосований

6. Укажіть речення, у якому є дієприслівниковий зворот (розділові знаки опущено)
А Птах чітко в впурхнувшись в глибінь туманів.
Б Наївшись ми злазимо з яблуні прямуємо куди очі дивляться.
В Біжучи юнга поглядав на постать попереду.
Г Іван сидів край столу зігнувшись.

 раннього дитинства ми пізнаємо навколишній світ з книг, прочитаних дорослими. Прочитавши книги, ми починаємо дізнаватися все більше нового і цікавого. Але деякі випадки у творах, які описані в книгах, трапляються в житті. У цих історіях завжди перемагає не багатий, а мудрий. 
Я люблю читати. Мої найулюбленіші книги – це детективи, казки, жахи і історичні пригоди. У цих історіях більшість випадків відбувалися в реальному житті. 
Прочитавши книгу, я все більше починаю мислити і думати, отримувати величезне задоволення, дізнаюся масу корисного і цікавого. А скільки буває ситуацій, коли може до мудрий рада з книги. Влітку, коли була гарна погода, ми грали з дівчатками в саду. Женя запропонувала зробити курінь. Я висловила свою ідею, згадавши опис куреня з розповіді. Дівчаткам дуже сподобалося. Коли ми закінчили роботу, у нас вийшов дуже красивий і великий курінь. 
Я намагаюся читати скрізь, де б не знаходилася. Книжки навчили мене мудрості, логіці, мислити в різних напрямках, знанням і умінню бачити перед собою мету і знаходити потрібні засоби для її досягнення. 
Деякі вчені і просвітителі вважали, що без книжок не можливо обійтися в житті. І просвітитель Гідро вважав: «Людина перестає мислити, коли перестає читати». Я з ним повністю згодна. Ось чому слід прагнути до спілкування з розумними книгами, слухати їхні слова, вчитися у них і самому ставати мудрішими." 

Якось голодний Вовк побачив у лузі Коня.
– Ага, здається, нарешті пощастило, – посміхаючись в сіромаха.
Вдаючи доброзичливість, він наблизився до скакуна та привітався:
– Доброго ранку!
– Доброго ранку, Вовче.
– Де це твій господар?
– Гадаю, що вдома.
– Чудово! Обід навіть не потрібно виборювати! – вже не приховуючи справжніх намірів, люто блиснув очима сірий.
– Ох братику, який же з мене обід, тільки поглянь: навіть шкіра не зідрана.
– А що ж робити? – стурбовано пробелькотів хижак.
– Підійди до мене ззаду, вхопися за хвіст і потягни. Ось побачиш, шкіра вмить злізе.
Сірий вирішив дотримуватися вказівок. Але щойно протягнув лапу до хвоста, як Кінь замахнувся копитом прямо у Вовка. Хижак кумедно беркицьнувся й утік.
Мчить сіромаха долиною, аж дивиться – біля лісу Кізонька стоїть.
– Доброго дня, подруго!
– Добридень!
– Я тебе зараз з’їм.
– Нічого доброго з цього не вийде!
– Це ще чому?
– Поглянь уважніше: з такою важезною здобиччю – одна морока.
– Що ж робити?
– Здається, знаю. Для цього, Вовче, намагайся впевнено триматися на лапах і якнайширше роззявити пащу. Я ж розженуся з гірки і спробую заскочити тобі прямісінько у шлунок.
– Як чудово придумала, – зрадів сіромаха.
Кізка розігналася як слід. Коли ж наблизилася до хижака, то наставила вперед роги. Вовк тричі перекинувся, а щойно розплющив очі, промовив:
– Цікаво, з’їв Козу чи ні? Та, мабуть, таки проковтнув. А інакше, чому б не міг підвестися?
Ще цілу годину потягувався на землі хижак.
– Щось однією козою не наївся. Необхідно знайти ще якусь здобич, – промимрив сірий, важко зводячись на тремтячі лапи.
Помчав Вовк до села. Коли дивиться – назустріч йому прямує чоловік з аршином.
– Здрастуй! – каже сіромаха.
– Здрастуй.
– Приготуйся, зараз тебе з’їм!
– Добре, – відразу погодився чоловік. – Але спочатку пропоную виміряти твій живіт, аби з’ясувати, чи поміщуся в ньому.
– Згода. Тільки швидше.
Схопив селянин Вовка за хвіст. Замахується палицею та примовляє:
– Аршин у довжину, аршин у ширину.
Насилу сіромаха вирвався з міцних рук чоловіка. Відтоді хижак боїться навіть підійти до села...