1.Укажіть рядок, в якому допущено помилку в написанні займенників:

А) ні у кого, ані до якого, дещо, з кимось, аби з кого;
Б) ніякий, абихто, анічим, абиякий, бозна-яке;
В) з котримсь, чогось, ніскільки, абичого, бозна з чого
Г) який-небудь, ніщо, нізким, деяким, хтось;
2.Визначте рядок прикметників, у яких при творенні вищого ступеня порівняння змінюється корінь:

А) ніжний, чистий, болючий, сміливий;
Б) великий, малий, гарний, поганий
білий, рідний, красивий, широкий;
В) дорогий, високий, близький, дужий;
3.Визначте речення, в якому займенник виконує синтаксичну роль підмета:

А) Вони були між людьми гості милі…
Б) Ніким не сходжені нас ждуть путі
В) У мене хата − долею крилата, вмістилась в хаті вся моя рідня
Г) Всіх владарка-ніч покорила

В склянку з водою вкинули грудочку ґрунту. З грудочки виходять бульбашки. Це свідчить про наявність повітря у ґрунті. Розмішуємо ґрунт в склянці . На дно осіли глина, пісок, а зверху плавають шматочки корінців, стебел, листочків. Це свідчить про те, що ґрунт складається з глини, піску та перегною – відмерлих решток рослин та тварин. Поклали ґрунт в вогнетривку посудину і нагріли на вогні, тримаючи над ним холодне скло. На склі з’явилися краплини води. Це свідчить про те, що у ґрунті є вода. При подальшому нагріванні над ґрунтом з’являється димок, відчувається запах паленого листя, сміття.Це вказує на те, що в ґрунті є залишки рослин.Зі склянки, в якій розмішували ґрунт, взяли декілька крапель води на скляну пластину та нагріли над вогнем.Вода випарувалася, а на склі залишилися білі плями. Це – мінеральні солі – ще одна складова ґрунту.Вони були розчинені у воді, а коли вода при нагріванні випарилася, мінеральні солі стали помітні. 

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»