1. Укажіть словосполучення, в якому залежне слово стоїть перед головним: а) тихо підійшов;
б) читати вголос;
в) каша з молоком.
2. Укажіть пару неправильно побудованих словосполучень:
а) сонячний день, доглядати тварин;
б) подякувати мамі, пішов по хліб;
в) скучив за сестрою, писав на українській мові.
3. Укажіть словосполучення, в якому головне слово виражене іменником:
а) чисте небо;
б) поглянув на небо;
в) побачив небо.
4. Правильно підкресліть граматичну основу:
а) Пиріг пече - мати.
б) Легкі тумани вкривають сонні долини..
в) Ліс повниться весняними піснями птахів.
5. Укажіть речення, в якому правильно поставлено тире між підметом і присудком:
а) Книга то — джерело знань.
б) Найбільше — багатство здоров’я.
в) Природа — основа людського суспільства.
6. Побудуйте речення із звертанням та вставними словами.
7. Укажіть речення, в якому є однорідні члени:
а) Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.
б) Мудрим ніхто не родився, а навчився.
в) Солов’їні пісні навіювали на мене теплі спомини.
8. Укажіть речення, в якому правильно розставлено розділові знаки:
а) І плащі, й костюми, й блузки — усе це можна купити в магазині одягу.
б) Ми назбирали: боровиків, маслюків, лисичок, сироїжок.
в) Вийшов з хати Юрко, і побачив велику крижану бурульку.
9. Укажіть речення, в якому правильно виділене звертання:
а) Ні брате, я не залишу тебе самого.
б) Їж, Мартине, мати ще підкине.
в) Ловись рибко, велика та все велика.
10. Укажіть речення, в якому є вставне слово або словосполучення (розділові знаки не розставлені):
а) Журавлі ключем витягнулись в небі прощально закурликали.
б) Хвилі накочувались одна на одну і розбивались об каміння.
в) Як відомо ластівки на зиму відлітають у вирій.
11. Укажіть складне речення, в якому правильно розставлені розділові знаки:
а) Сонце вже заховалось, і по житньому полю потяглися вечірні тіні.
б) Якщо погода не зміниться ми, відкладемо турпохід на кілька днів.
в) Зранку піднімався легкий туман, а перед обідом, почав накрапати дощик.
12. Укажіть речення з прямою мовою (розділові знаки не розставлені):
а) А сонце сідає й сідає за гору поволі змовкають пташки в лісі.
б) Біжить знов Лисичка польовою дорогою і зустрічає Їжака.
в) Спочатку добре подумай а потім зроби так завжди радив мені дідусь.
ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.
X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).
Р. п'ятсот тридцяти п'яти; п'ятсот тридцять п'ятого;
Д. п'ятистам тридцятьом п'ятьом; п'ятсот тридцять п'ятому;
З. //-// н.в.; //-// н.в
О. п'ятьмастами тридцятьма п'ятьма; п'ятсот тридцять п'ятим;
М. на п'ятистах тридцяти п'яти; на п'ятсот тридцять п'ятому.
Н. шістнадцять; шістнадцятий
Р. шістнадцяти; шістнадцятого
Д. шістнадцятьом; шістнадцятому
З. //-// н.в
О. шістнадцятьма; шістнадцятим
М. на шістнадцятьох; на шістнадцятому
Н. двадцятитисячний
Р. двадцятитисячного
Д. звадцятитисячному
3. //-// н.в
О. двадцятитисячним
М. на двадцятитисячному