1) Укажіть ускладнювальний елемент речення,
Земля, освячена кров'ю визволителів, дорога моєму серцю.
А. Звертання
Б .Відокремлене означення
В. Однорідні присудки
Г. Відокремлена Обставина
2) Якими членами речення є ці слова
1. Дощ А.Підмет
2.Цілує Б.Присудок
3. Опівночі Кульбаби В.Означення
4. Очі золоті Г.Додаток
Д.Обставина
3) Виконайте синтаксичний розбір речень
Гладжу рукою соболину шерсть ячменів , шовк колосистої хвилі.
З моря повіяло легеньким вітерцем
Мій улюблений фільм називається «Король-Дроздобород». Це сучасне німецьке кіно, але зняте за сюжетом казки братів Грімм. Загалом, це весела романтична комедія про кохання принца та принцеси.
Сюжет фільму цікавий та заплутаний. Жила-була прекрасна, але пихата принцеса. Жоден наречений не міг догодити її капризам: в усіх вона знаходила недоліки. В одного гарного принца вона висміяла зовнішність та дала йому прізвисько Дроздобород.
Тоді король-батько розсердився та пообіцяв видати дочку за першого, хто увійде до палацу. Дроздобород перевдягнувся в жебрака та прийшов до палацу під регіт всіх інших скривджених женихів. Він одружився на принцесі та привів її до бідної хатки, в своє королівство.
Важко довелося гордовитій принцесі! Тепер у неї не було ані слуг, ані розкішних суконь! Розпещеній красуні довелося топити піч, готувати їжу своїми ніжними ручками. А ще навіть заробляти гроші самій. Посидівши голодною, принцеса стала привчатися до праці. А чоловік тишком-нишком витворяв різні штуки, щоб життя не здавалося їй занадто легким. Тому з принцесою траплялося багато кумедних пригод
.
Красуня гірко шкодувала про те, що була такою вередливою. «Ах, коли б мені зараз моя свобода, я стала б дружиною Дроздоборода!» - казала вона.
Мені подобається, що фільм закінчується добре. Принцеса перестала вередувати, стала привітною та доброю до простих людей. Тоді Дроздобород відкрив свою таємницю та одружився з принцесою в палаці. Ще мені подобається, що це розумний фільм, що він описує справжнє кохання. А ще він вчить цінувати те, що маєш.
Этот каштан прибыл с Балкан,
вроде каштан, а не каштан.Каштан, весной прекрасней всех деревьев
И поражает он своею красотой,
Но ведь понять на белом свете
Дано лишь людям с чистою душой.
И глядя сердцем, не глазами
2
Цветут каштаны в городе родном,
Их величавость радует мне душу.
Я прогуляюсь тёплым вечерком
И красоту каштана не нарушу.
В который раз природе удивлюсь,
Что так безукоризненно-искусстно,
Так трепетно сумела воссоздать
Своих детей - природное искусство.
Огнём живые свечи не горят -
Обжечь они лишь могут красотою.
И сверху, гордо так, на мир глядят,
Как-будто просят: "Полюбуйся мною!"
Тут равнодушным оставаться грех,
Хотелось бы сорвать, - рука не смеет,
Минутных ради низменных утех
Разрушить то, к чему душа благоговеет.
С Днём рождения, каштан!
В белых свечках пышный стан –
Словно торт ты именинный
Или канделябр старинный.
Поздравленья принимай,
Свечки дольше не снимай.
А придёт осенний час –
Вновь порадуешь ты нас:
С жёлтых веток полетят
Стайки маленьких ежат.
Рысаков Антон
Любимый свой каштанчик потеряв,
Каштан всплеснул ветвями, удивленный.
А каштанёнок юркнул в гущу трав –
Да и притих в тени зелёной.
Кирьян Надежда
Цветущие каштаны, словно храмы
открытые, сияют вдоль реки.
Их красоту задуют ветерки
задорные, но в этот вечер - самый
весенний из весенних вечеров -
они чудесней всех твоих даров,
незримый Зодчий! Кто-то тихо, чисто
в цветах звенит (кто, ангел или дрозд?),
и тени изумрудные слоистой
листвы и грозди розовые звезд
в воде отражены.
Я здесь, упрямый,
юродивый, у паперти стою
и чуда жду, и видят грусть мою
каштаны, восхитительные храмы...
Набоков Владимир
Кисть цветов - словно свеча,
Плод не схватишь сгоряча:
Кожура его в иголках,
Но нет шишек, как на ёлках.
Лист, как веер, стройный стан,
Это дерево - каштан.
Талызин Владимир
Ай да свечи, что за свечи!
Ими город весь расцвечен,
светлые, но не горят,
а восторг нам всем дарят.
В мае свечи расцветают,
их соцветья собирают,
чтоб лекарство настоять -
на ночь ноги натирать.
Чтобы вены не болели,
чтобы ноги здоровели.
А позднее - в октябре,
будет радость - детворе.
Ёжики - созрели.
Каштаны - полетели.
Бахаются сверху вниз,
собирай и не ленись.
Наберём мы их - чуток,
и накрошим в бутылёк.
Настоим каштаны мы
для любимой бабушки.
20 штучек на поллитра -
будут боли позабыты,
будет резвой бабушка -
печь для нас оладушки...
А ещё поделки будут
делать их ребята любят,
как грибы маслятки,
так каштаны гладки.
Турбина Татьяна
На красоту его цветов
Ты понимаешь как приятно
Поспать в тени его часок.
И форма листьев завлекает,
Она похожа на слезу
И дерево как будто плачет
Когда мы трогаем листву.
Таких деревьев я не видел
В которых жизни столько есть,
Что поделиться может с Вами
И не о чем не сожалеть.
Да я люблю деревья очень,
Но больше всех люблю каштан.
Когда весной его цветенье
Влечет с собой и манит вдаль.
В безбрежность мыслей и познаний
И в красоту любовных сцен
И любят люди без сознанья
Сидеть в тени его весь день.
Павлюков Алексей
Конский каштан — горький каштан:
чуть надкусил