1. Укажіть відповідність між словосполученням і реченням, у якому прислівник ужито в такому словосполученні:
1.Прислівникове;
2.прикметникове;
3.дієприслівникове.
А.Він мовчки повернув обличчя до вікна, а за вікном- невимовно красивим сходом сонця почався новий день.
Б.Лише зрідка озветься з гущавини якась птиця.
В.Велетенський різнобарвний килим конюшини миготить, переливається в ранкових росах, щохвилинно міняючи своє забарвлення.
Г.Ніч надійшла непомітно швидко і по-південному раптово
2.Установіть відповідність між розрядом прислівника і речення, у якому прислівник ужито в значенн дії;
2.міри й ступення;
3.мети.
А.А високо вгорі пливли білі хмарки.
Б.На виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно- мати з двома маленькими нелітками загинула у вогні.
В.Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами.
Г.Старий лікар перелякано приступив дохлопця
3.Установіть відповідність між творення прислівників і рядком, у якому всі прислівники утворені таким Префіксально-суфіксальний;
2.злиття основ;
3.перехід інших частин мови.
А.По-материнському,по-англійському,по-теперішньому;
Б.восени, весною, ранком;
В.часто-густо, тихо-тихо, швидко-швидко;
Г.воднораз, чимдуж, мимохідь.
Відповідь:
Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті, його не можна прожити двічі. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення.
Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів. Так, людське життя… Воно неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні.
Пояснення:
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.