1. Укажіть випадок, коли треба вжити малу літеру. А «Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних?» -(0,0)бізвався один бур- лака. Б В казарму вбіг Кавун і крикнув до Миколи: «(Т, т)ікаймо, бра! Тікаймо!» В Аза вербами причаїлась дрімота і шепче: «(3,з)асни собі, засни собі.» Г Тарас запитав: «(К, к)оли ж можна прийти?»
2. Укажітъ речення, у якому допушено помилку в оформленні прямої мови. А Дід приходить до липки: «липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом. Б «Не сплять мої В «Кого ж ти, княже, залишиш замість себе в Києві?»-спитав епископ. Г Взяла зілля, поклонилась бабусю». ,-сказав боярин.-Та й кому до сну тепер?»
3. Укажіть речення, в якому правильно розставлено розділові знаки. A «Ну чого ж тебе понесло в поле? Чого?- допитувалась мати... Б Щоб угадати ім'я судженого, питали перехожих чоловіків: Дядьку, як вас звати? В «Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! мене вражі ляхи ні за нюх табаки». Г «Не гомоніть! голосно прощався з козаками бранець.-Повісять -гримнув воевода Всеслав. »

Варіант 1:

звичайним - ч.р., однина, Ор.в., рудувате - ср.р., однина, Н.в., рум'яне - ср.р., однина, Н.в., міцна - ж.р., однина, Н.в., пружні - множина, Н.в., кругленьке - с.р., однина, Н.в., особливих - множина, Р.в.

Варіант 2:

Граційна - ж.р., однина, Н.в., пружна - ж.р., однина, Н.в., лискуча - ж.р., однина, Н.в., справжню - ж.р., однина, Зн.в., свого - ч.р., однина, Р.в., безіменного - с.р., однина, Р.в.

Варіант 3:

Молодецька - ж.р., однина, Н.в., наївними - множина, Ор.в., заплаканими - множина, Ор.в., товстий - ч.р., однина, Н.в., червоного - с.р., однина, Ор.в., якісь - множина, Н.в., свої - множина, Н.в.

Думаю, так, но может, где-то ошиблась

Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.   гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.