1. Укажіть , які морфологічні ознаки має прислівник.
А. Час б , вид.
Б. Час , незмінність.
В. Рід , число , відмінок.
Г. Незмінність.
2.Укажіть рядок прислівників , від яких можна утворити ступені порівняння.
А.Вгорі , весело , щасливо, світло.
Б. М’яко ,погано , каліграфічно ,внизу.
В.Яскраво , мудро , міцно ,твердо.
Г.Наскрізь , сьогодні , рано , мовчки.
3.Укажіть рядок , у якому всі прислівники пишуться окремо.
А. По/справжньому , на/радість , де/не/де , в/літку.
Б.На/жаль , на/зло , рік/у/рік , кінець/кінцем.
В. Будь/коли , на/щастя , з/дня/на/день ,по/третє.
Г.До/смаку , в/трьох , по/перше , хоч/не/хоч.
4.Укажіть рядок , у якому всі слова прислівники.
А.Рано-вранці , давно , сьогодні , ранок.
Б. Вгорі , вниз , низько , гора.
В. Удвох , два , вдвічі , вдень.
Г.Наспіх , смішно , мимоволі , босоніж.
5. Укажіть рядок , у якому всі прислівники виконують роль вставних слів у реченні.
А.Зроду-віку , сяк-так , навіщо ,якраз.
Б.Напоготові заодно , навиліт , тим часом.
В.Все одно , наяву , натомість , таким чином.
Г. Напевно , можливо ,до речі , по-друге.
6. Встановіть відповідність між прислівником та його значенням.
А. Праворуч.
Б. Торік.
В. Навмисно.
Г. Ніжно.
1. Означальний.
2. Мети.
3. Часу.
4. Місця.
5. Мети.
7. Робота з текстом.
1. Ліс ще дрімає в передранішній тиші…2.Непорушно стоять дерева , загорнені в сутінь , рясно вкриті кра росою. 3. Тихо навкруги , мертво.4. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. 5.Хо, старечо хихикаючи в бороду, стоїть на галявині.
А.Укажіть речення, у яких наявні означальні прислівники.
Б.Укажіть речення, у яких є прислівник місця.

В.Укажіть речення, в якому є прислівник, від якого можна утворити ступені порівняння.

Весна — чудова пора року! З приходом весни все навколо змінюється на краще. Кожен день сповнений чудових перетворень, що відбуваються на наших очах.

Перші ознаки весни — сонце починає гріти сильніше, повітря стає тепліше, дні довше, а ночі коротше. Дорослі та діти частіше й більше часу намагаються проводити на вулиці. Весна — одна з найпрекрасніших пір року для багатьох людей. У цей період всі з нетерпінням чекають вихідних, щоб відправитися за місто, кудись в ліс, щоб насолодитися красою весняної природи.

Навесні прилітають птахи, розцвітають перші квіти, виповзають різні комахи. Прокидаються бджоли й починають наполегливо та невпинно працювати. З приходом весни все навколо оживає і співає.

Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.

І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.

Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.

Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.

Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж.

Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими. 

А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.

Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту  - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.