Każdy lubi dobry posiłek. Nie jestem wyjątkiem. Moje ulubione danie to ziemniaczaną z mięsem i serem, pieczone w piekarniku. Przepis na to danie jest bardzo proste i może to zrobić nawet laik. Na przygotowanie trwa około 1-1,5 kg ziemniaków, kawałek mięsa (wieprzowina może podjąć lub wołowina), 2-3 cebule, 300 g sera, 1 papryka, 200 g pieczarek i 1-2 łyżki oleju (słonecznik) i majonez. Papryka może zastąpić paprykę i sonyashnykove Oli. - Oliwa. Majonez można gotować samemu lub kupić w sklepie. Najpierw oczyść ziemniaki i pokroić w plastry. Nie powinny być zbyt grube i nie za cienkie. Potem zrobić to w głębokiej miski, dodać pieprz, sól i przyprawy do smaku, niewielka ilość majonezu i wymieszać całą zawartość. Potem zaczynają ciąć mięso w kostkę, a potem miałem też okonie i Sol. Potem oczyść cebulę i pokroić w plastry, a potem przystąpić do czyszczenia i grzybami skrawających. Mogę tylko sery, że pracy na tarce. Następnie rozpoczyna się drugą fazę. I smarować patelnię z olejem i leżał warstwę ziemniaków, warstwę mięsa, cebula, pieczarki, następnie warstwę ziemniaków. Gdy wszystkie składniki końcu, posypać ziemniaki z serem i wstawić do piekarnika. Temperatura powinna wynosić około 180-200 stopni. Naczynie zwykle wytwarza się o około 40 minut, chociaż zależy od liczby składników. Jeśli obsługujące więcej niż zwykle, czas powinien zostać zwiększony do 60-70 minut. Przed podaniem posypać mi ziemniaki z pietruszką i koperkiem. To danie - po prostu pyszne. Radzę wszystkim, aby spróbować gotować!
Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії. Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі. Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів. Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників. Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.
Przepis na to danie jest bardzo proste i może to zrobić nawet laik. Na przygotowanie trwa około 1-1,5 kg ziemniaków, kawałek mięsa (wieprzowina może podjąć lub wołowina), 2-3 cebule, 300 g sera, 1 papryka, 200 g pieczarek i 1-2 łyżki oleju (słonecznik) i majonez. Papryka może zastąpić paprykę i sonyashnykove Oli. - Oliwa. Majonez można gotować samemu lub kupić w sklepie.
Najpierw oczyść ziemniaki i pokroić w plastry. Nie powinny być zbyt grube i nie za cienkie. Potem zrobić to w głębokiej miski, dodać pieprz, sól i przyprawy do smaku, niewielka ilość majonezu i wymieszać całą zawartość. Potem zaczynają ciąć mięso w kostkę, a potem miałem też okonie i Sol. Potem oczyść cebulę i pokroić w plastry, a potem przystąpić do czyszczenia i grzybami skrawających. Mogę tylko sery, że pracy na tarce. Następnie rozpoczyna się drugą fazę. I smarować patelnię z olejem i leżał warstwę ziemniaków, warstwę mięsa, cebula, pieczarki, następnie warstwę ziemniaków. Gdy wszystkie składniki końcu, posypać ziemniaki z serem i wstawić do piekarnika. Temperatura powinna wynosić około 180-200 stopni. Naczynie zwykle wytwarza się o około 40 minut, chociaż zależy od liczby składników. Jeśli obsługujące więcej niż zwykle, czas powinien zostać zwiększony do 60-70 minut. Przed podaniem posypać mi ziemniaki z pietruszką i koperkiem. To danie - po prostu pyszne. Radzę wszystkim, aby spróbować gotować!
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.