1.Установи відповідність між видом словосполучення та його прикладом 1) іменникове
2) дієслівне
3) прислівникове
4) прикметникове

А) написати твір
Б) надзвичайно цікавий
В) зовсім недавно
Г) шкільний урок
Д) п’ять книг

2.Запиши текст, правильно розставляючи розділові знаки.
Щоразу коли приїжджаю на канікули в село поки йду до бабусиної хати стаю на найвищій горі й милуюсь чудовою природою На мою думку кращого краю нема ніде Земле моя яка ти чудова

3. Сконструюй складне речення з простих. В утвореному реченні підкресли граматичні основи.
Літо минуло. Осінь приспіла й листя пожовклим усі стежки покрила.

До ть будьласоочка❤️❤️

1. Що таке дієслово як частина мови?
2. Що є початковою формою дієслова та які граматичні ознаки вона має?
 3. Поясніть написання не з дієсловами. Наведіть приклади.
4. Що виражає категорія виду дієслів? Дайте характеристику кожному виду.
5. У чому полягає різниця між перехідними та неперехідними дієсловами? 6. Схарактеризуйте основні значення форм теперішнього часу.
 7. Схарактеризуйте основні значення форм минулого часу.
 8. Схарактеризуйте основні значення форм майбутнього часу.
 9. З'ясуйте особливості поділу дієслів на дієвідміни.
10. Що виражає дійсний б дієслів?
 11. Як утворюються дієслова умовного Як утворюються дієслова наказового Що виражають безособові дієслова?
14. Назвіть основн творення дієслів.
15. Наведіть приклади в творення дієслів.
16. Назвіть граматичні ознаки дієслів.

Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пи­шуться одним словом:

а)  із часткою же (ж): адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, таже, також,, теж, тож;

б)  із часткою би (б): аби, мовби, немовби, ніби, начеб, ненаякби, гейби;

в)  із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;

г) із часткою що: абощо, тощо, якщо;  

ґ) з префіксами: притому, притім, причому, причім, протер зате, затим.

Деякі сполучники можуть мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б.

Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучни­ках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, у міру того як.

У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

Сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то пи­шуться через дефіс: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.

Сполучники, що пишуться одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуться двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і на питання не відповідають (на питання може відповідати все під­рядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відповідають на питання.

Порівняємо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Що б не ро­бив, роби тільки найкраще (1. Кульська). У першому реченні слово щоб не є членом речення; отже, це сполучник. У друго­му реченні до слів що б можна поставити питання ш о?, вони замінюються повнозначними словами яку 6роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.

Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь, — гей,  не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М. Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О. Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відпо­відає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання я к а?, виступають означенням, тобто це займенник та з част­кою ж, а не сполучник.