1. Утворіть від поданих дієслів форми минулого часу (чоловічий і жіночий рід). З одним дієсловом минулого часу складіть речення.

Виповзати, початися, тривати, здолати, ступати, знайти, могти, перейти.

Зразок: вибігти - вибіг, вибігла.
Увага! Вид дієслів (доконаний/недоконаний) не повинен змінюватись.

2. Утворіть від поданих дієслів можливі форми майбутнього часу (перша особа однини). Два дієслова (на вибір) змініть за особами та числами.

Судити, косити, промовчати, злетіти, малювати, годувати, крикнути, сіяти, кликати.

Зразок: сказати - скажу, говорити - говоритиму, буду говорити.

Зверніть увагу! Від дієслів доконаного виду можна утворити тільки форму майбутнього часу, а від дієслів недоконаного виду - складну і складену.

ну давайиши

Объяснение:

У житті повинна бути гармонія. Людина завжди прагне бути щасливою, а щастя — це наявність усього потроху, але доско­налого й бажаного. Я вважаю, що в житті все повинно бути в сво­їх межах, вчасно, природно і водночас під власним контролем. Тоді будь-яке негативне життєве явище може бути подоланим, а позитивне стане замість нього домінантним у житті. Та все зале­жить від самої людини. А головне — це бути впевненим у своїх можливостях, не зупинятися на досягнутому й увесь час прагнути до вдосконалення. Треба пізнати спочатку себе самого, зробити відповідні висновки й потім, уникаючи своїх негативних рис, пра­цювати над своїм інтелектуальним, моральним і духовним розвит­ком як особистості. Самопізнання має тривати упродовж усього життя, бо на кожному етапі власної досконалості у людини виявляються нові якості.

Життя — не «практика без теорії», і тому воно таке яскраве і непередбачуване людьми: якби життя проходило спокійно, врів­новажено, без лиха і суму, без поразок, тоді б не існувало радості; якщо не бу­ло б горя, то людина не знала б щастя. Тому дуже важливо знаходити «золоту середину», вірити в світле майбутнє й просто радіти тому, що живеш, не звертаючи уваги на дрібні проблеми. А допомагають у цьому добро, тепло, ласка, щирість самої людини, які згодом обов'язково повернутьс до неї від тих, хто її оточує. Перемагає завжди добро; якщо хочеш бути щасливим — будь ним, поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою, - ці істини вічні й не потребують коментарів, саме за ними я і намага­юся жити.

Найбільшою людською вадою я вважаю егоїзм. Егоїзм, байдужість, холодність - це найгірші риси людини, бо саме з них народжуються жахливіві злочини, підлі вчинки, обман, зрада. З людьми, які мають такі риси, не варто мати справу, не можна прислухатися до їхніх порад. Дуже прикро, що нерідко людей оцінюють "по одежі", не враховуючи їхню сутність, не заглядаючи і їхній внутрішній світ. Якби люди усвідомили, що найголовніше - це взаєморозуміння, не було б багатьох прикрих конфліктів між ними, незрозумілих самогубств, страждань. Адже є люди, які всі свої добрі риси характеру ховають у глибині серця, не відкриваючи себе тим, із ким спілкуються. Щодо мене, то я хочу бути для кожного приємним і щирим співрозмовником, завжди жити в такому суспільстві, де зможу вільно духовно зростати, збагачуватись, набувати знань і досвіду у взасостосунках із людьми. Це - нормальне життя, до якого я прагну.

Українській народ створює нашу державу. Всі люди загалом роблять це.
Немає держави без народу. Якщо розсіється по чужих краях народ, українська нація, то і держави не стане. На вільне місце прийде хтось інший та створить якусь іншу державу.
Всі закони та розпорядження уряду в Україні мають видаватися, виходячи з волі народу, з його інтересів. Не інтересів уряду або ж політичних партій, а саме громади. Адже, згідно Конституції України, в країні править саме народ, а не хтось інший. Український народ – джерело влади в державі через своїх представників – народних депутатів, уряд, місцеве самоврядування, чиновників та інших.
. Отже, кожен з нас у змозі поліпшити суспільні відносини. І якщо кожен із представників великого українського народу докладе хоч невеличку частку своїх зусиль, щоб змінити нашу державу на краще, то наступні покоління українців зможуть дивитись у своє майбутнє без остраху і будуть згадувати наші часи як ще одну героїчну сторінку історії українського народу і його державності.