1. відокремленими називаються члени речення, які а) ставлення мовця до ним висловлюваного; б) відносяться до одного й того слова в реченні й відпові на одне й те саме питання; в) виділяються за змістом і інтонаційно. 2. відокремлюватися можуть: а) підмет, присудок, обставина; б) підмет, присудок, означення; в) додаток, означення, обставина. 3. відокремлюються обставини, а) виражені прислівниками у формі вищого та найвищого ступенів порівняння; б) виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та іменниками із словами незважаючи на, при навявності, на випадок; в) виражені іменниками, вжитими з прийменниками. 4. означення, виражене дієприкметниковим зворотом, відокремлюється в реченні: а) кайдани здавен занімілі, неволею гнічені люди. (б.грінченко.); б) і пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита. (д.луценко.); в) ти бачиш схований у надрах світ. (м. 5. відокремлюються уточнювальні додатки, виражені іменниками зі словами а) біля, коло, між, поза, перед, проти; б) крім, опріч, зокрема, особливо, за винятком, всупереч, на відміну, замість; в) відповідно до, згідно з, залежно від, додатково до. 6. відокремленим уточнювальним членом речення ускладнене речення: а) ген за мальвами хата виплива з далини. (п.перебийніс.); б) а там, на автостраді, летючі зорі фар. (р.лубківський.); в) заживу непишно, небагато на баштані в тихім курені. (м.руденко.)
