1. Виділене слово є підметом у реченні
А Нас пригоди впинить не в силі.
Б Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає.
В Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче.
Г Надворі дмухав весняний скажено-веселий вітер.
2.Простий підмет ужито в реченні
А Кожен є ковалем свого щастя.
Б Кожен із нас не може жити поза суспільством.
В Центром формування культури спілкування в Україні стала Києво-
Могилянська
Академія.
Г Усі ми дужі дружбою своєю
3.Простий підмет ужито в реченні
А З журбою радість обнялась . Б Знову в серці дивовижно щастя з мрією
сплелись.
В Десь ключ птахів небачених летить Г Ішли дві долі різним и
шляхами.
4.Складений підмет ужито в реченні
А І нехай наше життя буде чудесною піснею.
Б Стало пахучим і свіжим повітря після грози.
В Сталося все, що мусило статись.
Г П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію.
5.Складений підмет ужито в реченні
А Гордо несе свої води Дніпро.
Б Бабине літо висіло на віттях, як прядиво.
В Я дуже радий вам до
Г Брати не мали охоти поступатися суперникам.
6. Підмет виражений неозначеною формою дієслова в реченні
А Пан залишиться паном, що б він не базікав.
Б На березі сиділо четверо.
В Сміятися над розумними людьми – це привілей дурнів
Г Суха морська трава може шелестіти під ногами.
7. Підмет виражений займенником у реченні
А Хай оживає істина стара: людина починається з добра!
Б Хто принижує оточуючих, той ніколи не буде великий сам.
В Мені тринадцятий минало
Г Скрипуче дерево стоїть довго.
8. Підмет виражений поєднанням двох іменників у реченні
А Розумні вчаться для того, щоб знати.
Б Усі повинні мати загальну культуру, інтелект, порядність.
В Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен.
Г Є в нашому житті ще чимало об'єктів для нещадної сатири.
9. Підмет виражений фразеологізмом у реченні
А Бити байдики ─ улюблена справа.
Б Він наговорив сім мішків гречаної вовни.
В Пішов козак світ за очі.
Г Ви послухайте його й на вус намотайте.
10. Підмет виражений прикметником, що перейшов у іменник, у реченні
А Гірським грудкастим путівцем тягнуться троє.
Б Відтак розпочиналося оте велике дійство.
В Промайнуло чимало літ.
Г Перехожі здивовано озиралися на мене, знизували плечима.
11. Підмет виражений власною назвою в реченні
А І якщо впадеш ти на чужому полі прийдуть з України верби і тополі
Б Ми довго дивилася на Тетяну Михайлівну.
В В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.
Г Я передплачую газету «Голос України».
12. Правильно виділений підмет у реченні
А Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині.
Б Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині.
В Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині.
Г Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.