1. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.
1. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 2. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 3. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 4. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 5. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).
напевно на землі немає ні однієї людини, яка б не любила зимових канікул. як правило, це пора різдвяних свят із купою позитивних емоцій. я завжди намагаюся проводити їх у сімейному колі. люблю, коли вдома яскраво миготять святкові вогники, а в гостинній відчувається неповторний аромат щойно прикрашеної ялинки та мандарин.
можна досхочу бавитись в цікаві ігри, або переглядати улюблені фільми. залишається дуже багато часу, аби просто провести його зі своїми рідними. власне це й є найприємнішим моментом.
традиційно, кожного року ми з моїми друзями на різдвяні свята завжди ходимо до новорічної ялинки, щоб порозважатися та подивитися на виставу із головними героями багатьох казок , снігуронькою та дідом морозом.
в цей же час збираються гості, тому у нас вдома завжди можна почути голосний сміх та веселі розмови. на одне з моїх найулюбленіших свят – різдво, збирається вся наша велика родина. святковий стіл переповнений смачними стравами та солодощами, проте частування розпочинається з куті.
після вечері я разом із своїми товаришами, приїжджими братами та сестрами йдемо колядувати. за традицією співати колядки потрібно пізно ввечері, проте моя мама не дозволяє мені цього робити так як окрім себе я повинен подбати і про своїх родичів, які зовсім не знають міста. і хоча нас час обмежений, ми намагаємося відвідати якнайбільше домівок. як правило,
наша компанія не обмежується однією колядкою, у нас їх декілька. співаючи, ми сповіщаємо усіх людей про народження ісуса христа. за це ми отримуємо цукерки, мандарини або ж дрібні гроші.
дівчата цього дня збираються разом, аби поворожити на свого судженого. це вони роблять з розтопленого воску зі свічки, який виливають у воду. подружки ніби там щось бачать, а потім лише голосно сміються.
наступний ранок розпочинається з того, що ми хвалимося перед нашими батьками своїм заробленим скарбом.
різдвяні канікули ще не закінчились, а я вже починаю за ними сумувати. адже цей час можна провести як найвеселіше.
абсолютна теперішність (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й історична теперішність.
абсурд (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. абсурд відрізняється від нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.
автентичний текст (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.
автобіографія (гp. autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) – власний опис свого життя.
автонім (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .
автор (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.
автореферат (гр. аutos – сам і лат. referre – допові) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.
авторські слова – 1) грам.: слова, з яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам: авторські слова тараса шевченка, авторські слова івана франка.
агіографія (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.
агітаційна промова (лат. agitatio – спонукання до чогось) – промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.
аграматизм (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.
адаптація (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.
адгортація (лат. аdhortatio – ) – те саме, що й протропа.
акростих (гр. akrostichos – крайній рядок) – вipш-загадка, в якому початкові букви рядків слово-вiдгадку: