1. Випишіть з речень звертання, в дужках напишіть поширене воно чи непоширене
Ясні зорі, тихі води – то земля твоя, мій сину. (Л. Барабаш) Мир і любов.
Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси. (І. Гончар) Біла хата. Писанка
яскрава! Хто тебе таку намалював? (О.Кулінська) Стара, похила батьківсьска
хатино, завжди для тебе я мала дитина. (М. Волощук) Чом ти , березо, така
журлива? (Леся Українка) Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте
нив! (В.Симоненко)

, ​

Я повністю згодна з висловом Мозола: «За все, що в цьому світі звідав, скажу мамі і землі». Адже і справді, ми повинні віддячити землі, хоча б за те, що вона існує, що є у нас під ногами.Бувають такі моменти, коли просто згадуються всі найкращі миті життя, коли розумієш, що життя прекрасне і неповторне. І тоді постає питання: кому ж дякувати за це все? Відповідь дуже проста: за все те прекрасне, що відбулося і ще обов’язково відбудеться зі мною, за мою щасливу посмішку, за тепло і ніжність слід дякувати, в першу чергу, рідній матері.  На мою думку, мама – це найближча і найдорожча людина для кожного з нас. Бо саме вона подарувала нам життя, яке ми повинні продовжити, не втративши людяності. І саме цим ми найкраще віддячимо нашим матусям. Саме мама навчає ходити, говорити, відчувати та співчувати. Завдяки цим першим знанням ми можемо пізнавати цей світ далі, жити у ньому. Якщо в нашому житті трапляються якісь неприємності або просто сумно, ми завжди можемо звернутися до матері: вона завжди розрадить будь-яке горе, заспокоїть та підтримає. У найгірші моменти життя мама буде поряд, вона ніколи не зрадить і не відвернеться від своєї дитини.Але, на жаль, не всі діти розуміють це. Деякі зневажають і не цінують своїх матерів, а декому взагалі здається, що батьки псують їм життя, не розуміючи та не підтримуючи їх у всьому. Але це не так. Кожна мама готова віддати власне життя заради своєї рідної дитини. І інколи матері, дійсно, видніше, що краще для її дитини. Адже, по-перше, у неї більше досвіду, вона чудово знає, нахили та здібності сина чи доньки. І коли дитина, наприклад, вирішує за компанію з подругою вступати  на філологічний факультет, а сама чудово розбирається в математиці, то мама вважає своїм обов’язком відмовити її від такого ризикованого кроку. Можливо, якби ми більше слухали своїх матерів, то і життя наше було б легшим та простішим?..   Також дуже шкода тих дітей, яким нікому сказати: «Дякую, мамо, за все! Люблю тебе, рідненька!» Як не дивно, саме ці діти найбільше цінують материнську любов і готові віддати все, щоб лише побачити свою маму. Сьогодні таких дітей, які живуть без батьківського піклування, досить багато. І, я вважаю, що це є однією з серйозних проблем нашого суспільства, адже дитина повинна виховуватися в родині.Отже, ми повинні дякувати своїм матусям за наше життя, за їхню любов, піклування та турботу. Тож бережімо своїх матерів, і землю бережімо, бо без неї не було б і нас!    

1. Вечір. Тиша. Зорі. Глибоке небо,білі хмари та плюскіт срібної води(маланюк)
2Бери Орисю!Рятуй її! Ховай!(старицький), Розмію, що спізнююсь на урок.
3 за літо школу відремонтували, завезли новенькі парти, від яких іде якийсь незвичний запах.каажуть про вимогливість,повідомляють знову про нові закони, що постійно приймаються.
4.трапляється так,що сидиш поміж інших,наче й друзі,ле нічого спільного з ними не маєш.цілив у ворону, а попав у корову!
5не так швидко робиться, як мовиться.прохолодою повіяло з лісу