1. Визнач тему, головну думку тексту, запиши їх.

2.
Склади і запиши тези.

Унікальним мистецьким явищем — і то не тільки на тлі українського
мистецтва — є Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який,
попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу.
Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто. За 10 років до того
батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині
передмістя Чернівців). Пізніше доля завела родину до Німеччини. Вже
там Микола, натрапивши на польову міну, втратив обидві руки.
1950 року юнак з батьками повернувся до Канади. Маючи нездоланну

силу волі та винятковий хист до малярства, він знайшов у собі сили за-
кінчити Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта),

а згодом Онтарійський коледж образотворчого мистецтва в Торонто.

Непереможне покликання до мистецтва навчило Миколу винахідли-
вості. На куксу правої руки він натягував еластичний гумовий бандаж,

яким міцно притискав пензель чи олівець. Часто йому доводилося затис-
кувати пензель зубами чи між пальцями ноги. У такий іб Микола

виконував дивовижні малярські та графічні роботи, технічній досконалос-
ті яких міг позаздрити будь-який митець. Працюючи по 16–18 годин на

добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт.

Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, об-
кладинки книг. Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнан-
ня, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,

Великобританії, Італії, Японії. Художник мав престижні нагороди, був
членом Української спілки образотворчих митців
США й Канади, а також Міжнародної Асоціації
митців, що малюють вустами і пальцями ніг.

В Україні творчість Миколи Бідняка упро-
довж тривалого часу була майже незнаною.

1991 року він був обраний професором Львівської
академії мистецтв. 1995 року Микола Бідняк

став лауреатом Державної премії України ім. Та-
раса Шевченка. Кілька робіт митець передав На-
ціональному музею у Львові для постійно діючої

експозиції.
Як член світової Асоціації митців-інвалідів
Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України, які, не скорившись долі, прагнуть жити
повноцінним життям і приносити користь. Таких

художник залучив до роботи в асоціації, що на-
давала їм відчутної творчої й матеріальної під-
тримки.

Печально та закономірно, що молодь, яка є творцем майбутньої історії, являє собою чи не найпасивнішу частину українського суспільства. Одна із найменш економічно захищених верств населення, світогляд якої ще продовжує формуватися, вона інтуїтивно відчуває наближення глобальної української кризи, яку вона не в змозі відвернути.

Розпіарені проблеми, такі як "необхідність конституційної реформи", "вступ до НАТО" та чергові позачергові вибори відсувають в далеку площину інформаційного простору постійне погіршення стану довкілля та охорони здоров’я, розпродаж стратегічних промислових об’єктів, занепад села, поширення тютюнопаління та алкоголізму, наркотичної та ігрової залежності, епідемії туберкульозу, СНІДу, зростаюча кількість ракових та серцево-судинних захворювань у молодих людей.

Враховуючи, що населення України щорічно зменшується приблизно на півмільйона, що буде з народом через століття?

Етичні категорії гідності і честі займають особливе місце в структурі моральної свідомості, оскільки вони торкаються глибин внутрішнього світу людини і виступають основою моральної культури особистості. Поняття гідності містить в собі уявлення про цінність іедивіда, наскільки у нього яскраво виражене особистісне начало та усвідомлення належності до людського роду. У почутті гідності акумульована самоповага особистості, недопустимість посягань на її суб'єктивність, свободу. Право на гідність є невід'ємним правом кожної людини, і воно зафіксовано у міжнародних документах, зокрема у "Загальній декларації прав людини", прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, яка символічно починається зі спів про те, що yd люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах.

Специфіка гідності як етичної категорії в її імперативно- оціночному характері. Людина повинна поводитися з гідністю, тобто не принижуватись і не дозволяти принижувати себе іншим людям, в які б життєві ситуації вона не потрапляла. Гідність як лакмусовий папірець проявляє те, наскільки поведінка людини відповідає очікуванням відповідно до уявлень про статус та цінність людини. Антиподом гідності виступає пихатість та перебільшена самовпевненість. Межа між самоповагою, моральним задоволенням від виконаних обов'язків та неадекватною самооцінкою дуже крихка, а її порушення викликає напругу у взаємовідносинах, руйнує нормальний моральний клімат. Пихатість, звичайно, не є тотожною виправданій самовпевненості: поза останньою навряд чи людина може діяти належним чином, не губитись у несподіваних ситуаціях. Нормальна, здорова самовпевненість, як правило, стимулює людину до вдосконалення своїх навичок чи то у професійній сфері, чи то в сфері міжлюдських стосунків. Такого роду ситуації вже неодноразово спеціально досліджувались у моральній практиці, в результаті чого були вироблені засоби їх вирішення, спрямовані на розвиток уміння реально оцінити себе, свої можливості, навчитись дивитись на свої дії з позиції загальнолюдського досвіду і повернути втрачену самоповагу.

Думаю підійде?