1.Визначити рядок, у якому всі іменники у формі Р. в. мають закінчення –а (я): А.Текст, пісок, Київ, Кривий Ріг; Б. Рід, вид, склад іб;
В. Калькулятор, тангенс, тиждень; Г. Ігор, Єгипет,жаль.
2. Визначити рядок, у якому всі іменники є незмінюваними:
А. кенгуру, хор, мама, граматика; Б. МВС, турне, меню, поні;
В. радість, квасолиння, сопілка; Г. пенальті, пальто, Сибір.
3. Визначити рядок, у якому всі прикметники є якісними:
А. Світла голова, вишневий сік, заяча душа;
Б. Скрутне становище, веселий сміх, важлива послуга;
В. Довженкові фільми, учнівський колектив, зелене яблуко;
Г. Весела компанія, гарний настрій, залізний клинок.
4. Визначити рядок, у якому від усіх прикметників можна утворити ступені порівняння:
А. босий, тонесенький, гарячий; В. красивий, щедрий, товстий.
Б. дорогий, предобрий, веселий; Г. сумний, міський, учнівський.
5. Визначити рядок, де всі іменники правильно узгоджуються з прикметниками у роді:
А. крихітне колібрі, гарячий какао, сивий містер;
Б. невимовна біль, запашна шампунь, рожевий фламінго;
В. широка Міссурі, гіркий полин, Богодухівський район;
Г. далека степ, скажений собака, алергічна нежить.
6. Визначити рядок, де правильно записано кличний відмінок іменників:
А. Маріє Федорівно, юначе, Олеже, кобзарю;
Б. Юрію Васильовичу, ченце, надію, любове;
В. радосте, Тимур Єгоровичу, учителе, краю;
Г. Ольго, учнє, товарише, дитино.
7. Визначити рядок, у якому всі іменники мають лише форму однини:
А. сани, парта, гарбузиння, Харків; В. латаття, вино, совість, хвороба;
Б. дріжджі, шорти, кліщі, ножиці; Г. молоко, натовп, пшоно, коріння.
8. Визначити рядок, у якому всі іменники в Ор. в. мають закінчення -ею, -єю:
А. межа, біль, надія, плащ; В. площа, неділя, стіл, плющ;
Б. меч, школа, степ, лілія; Г. земля, хвиля, миша, їжа.
9. У прикметників частка не пишеться окремо, якщо:
А. без частки не слово не вживається;
Б. прикметник виступає в ролі підмета;
В. прикметник виступає в ролі присудка;
Г. слово можна замінити синонімом без частки не.
10. Назвати слово, в якому частка не входить до складу кореня:
А. Нещадний;
Б. неуспішний;
В. нетутешній;
Г. нечемний.
11. У якому реченні частка не з прикметником пишеться окремо?
А. Щастя Грицькове було не/велике.
Б. Аж тепер тільки почув він своє горе, і не/щаслива пригода стала ясно перед очима.
В. Коли ніч стемніла, долина наповнилась не/звичними голосами.
Г. Я голос подаю, щоб вороги не/ситі навік зламали спис лукавства.
12. Визначити, в якому ряді слів прикметники з часткою не пишуться окремо:
А. Не/полярний, не/постійний, не/правдивий;
Б. не/порядний, не/озорий, не/однаковий;
В. не/старий, а молодий; не/радий, а сумний; вітер не/помірний;
Г. не/правильний, не/обхідний, не/міцний.
У житті трапляється так, що природа дає нам дуже цінні уроки виживання і боротьби зі стихією. Людина вже давно віддалився від природи, і перетинається з нею лише маленькими уривками, у вигляді домашніх тварин або рослин. Вчені давно зрозуміли, що природа – це головне джерело здоров'я, життя, і історії походження людини. Дружить з природою дуже важливо і корисно, тому що лише вона, при грамотному погляді на неї, здатна навчити як жити так, щоб залишатися якомога довше здоровим і молодим.
Справа в тому, що людина постійно витрачає ресурси планети, які рік від року виснажуються все сильніше і сильніше. Багато лісу зазнали вирубці з-за того, що людина освоїв деревину як матеріал для виготовлення багатьох речей, багато болота осушились, з-за того, що людина прагнув их засіяти культурами, щоб прокормить себе самого. Деякі тварини були приручені, а деякі і зовсім прижилися настільки, що фактично вже є членами сімей, як коти чи собаки.
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: