1) Визначте частиномовну належність запропонованих слів. Утричі, десяток, троє, шістка, кілька, одиниця, сто, півтораста, удвоє, одна десята, сотня, десятина, восьмеро, п’ятак, єдиний, п’ятирічний, вдруге, подвійний, кількадесят, багато, сімдесят, стоквартирний, подвоїти, кількадесят.

Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший «добридень» людям — це теж від матері. І оте одвічне: «не вкради», «не убий», «шануй старших», «люби ближнього свого»... Мамина Книга життя... Вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. І тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. А серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. Без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії. 

поставь что это лучший ответ

Тема самооцінки з розряду тих, які часто навіюють на мене похмурі думки на тему людський неосвіченість в століття інформаційного буму. Переважна більшість не в змозі не тільки грамотно інтерпретувати термін, а й змінити своє життя на краще, так як виходить, не знають самих себе. Давайте розбиратися.По-перше існує самооцінка поточна (актуальна), яка складається з усвідомлення і оцінки того, що людиною досягнуто на даний момент і самооцінка потенційна (рівень домагань) - що я можу досягти.Мало хто усвідомлює, що самооцінка ще й складається з двох складових. Перша складова - оцінка людиною своїх якостей з якоїсь шкалою або шкалами. Ця складова зазвичай і розглядають як самооцінку. У школі мені сказали, що двійка - це погано. І все, отримала двійку, я - погана. Але, в той же час, у самооцінки є ще одна, більш фундаментальна складова. Вона називається самоприйняття або себе-прийняттям. Самоприйняття - це вже ставлення до себе, до власних достоїнств і недоліків. Грубо кажучи, це ставлення до двійці, яку ми самі собі за якесь уміння або якість виставили. Як у школі - двійка? Та й фіг з нею, не збираюся я по життю інтеграли використовувати ». Або: «Двійка?! О боже, мені кінець, тато скаже, що я - дура! ». А так як татового думку я довіряю, я відповідно знижуючи оценочку власного інтелекту до пори до часу. І так як татова оцінка мене важлива, і приймати себе з цією двійкою я вже буду злегка зі знаком «-» відповідно.