1. Визначте тему й основну думку поезії. 2. З’ясуйте, з якою метою автор вживає вираз червона калина в прямому й переносному значеннях.

3. Чому автор уживає епітети сумна, гірка до слова радість?

4. Проведіть дослідження. Перекажіть зміст вірша прозою, порівняйте обидва тексти й доведіть, що поезія не тільки розбуджує розум читача, а й впливає на його емоційний стан.

Ми посадили калину у себе в городі,

Ту калину, що люблять і славлять в народі,

Нашу радість сумну, нашу втіху єдину,

Ми посадили у себе червону калину.

Є на світі плоди і дерева незнані:

Помаранчі, цитрини, кокоси, банани,

Виногради солодкі, інжир і маслини,

А для нас наймиліша — червона калина.

Ми в калині родились, в калині зростали,

В калинові сопілки журбу виливали,

І калину на серці несли в домовини,

На могилах у нас виростали калини.

Тож давай-но посадим калину червону,

Нашу радість гірку і від зла охорону,

Ми у неї здобудемо мужності й сили,

Щоб калиновий край врятувати зуміли.

І.Коваленко
​

Привіт! Як справи?

- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?

- У мене теж все гаразд.

- Куди підемо?

- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.

- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.

- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні

- Усе добре, потроху просуваюся.

- Як не дивно, але в мене теж саме.

- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!

-Куди?

-Ми з мамою йдемо у кіно.

-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!

-Бувай!

З

Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.

Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.