1. Все на світі можна вибирати, крім батьківщини, та рідної матері 2. Пізнай самого себе не зважаючи на великі важкі життєві пережкоди
3. Задумався батько, тяжко зітхнувши
4. Небо розгорнуло свій намет: синій, широкий, глибокий
5. Паньскій будиной стояв край села, в садку
6. Соломої не так жалко було себе, як Остапа
7. Є у мене мати- Україна мила
8. Сутінки, бурі ведмеді ховаються в хащях
9. В цих степах небо чисте, аж сяюче
10. Листя сповнене привіту, буде з вітром шипотіти
11. Давно то було- років мабуть за три
12. Ні небо, ні земля ніколи навіть в снах не покидають людину
яке тут відокремлення : прикладок,означень,обставин,додатків
​

ТьоЗима - прекрасна пора року. А особливо добре взимку в лісі. 

Нам здається, що у зимовому лісі панує спокій і тиша, але це тільки на перший погляд. Коли з'являється сонце, весь ліс перевтілюється і блищить. Багато лісових жителів лягли в сплячку, а ті, хто залишився, прикладають великі зусилля, щоб прогодуватися. Ось заєць-боягуз здирає кору з берези, а ось і синичка перелітає з дерева на дерево. Раптом з величезної гілки ялини впав сніг - це білка скаче з горішком у зубах. Навіть вовк і лисиця не сидять на місці, вони нишпорять по лісі в пошуках здобичі. Снігурі, як ягоди горобини. Присіли на гілці. Вдалині поважно бродить лось з величезними рогами. 

А сам ліс прикрашений пухнастим, білосніжним снігом, що іскриться в променях сонця. 

Як добре взимку в лісі! 

Наш класс… Почти восемь лет мы проучились вместе, лишь некоторые перешли в другие школы, а некоторые пришли к нам, влились в наш большой разношерстный -4 коллектив. Сорок пар любопытных глаз и ушей. Сорок пар быстрых ног. Сорок пар вечно занятых чем-то рук. Сорок вопросов, сорок ответов. Мы так похожи и в то же время так отличаемся друг от друга. Знаем, с кем лучше учиться, а с кем — отдыхать, кем можно восхищаться, а кого — подразнить.Все вместе мы образуем большое, неуемное, громогласное существо — 8-Б класс. Оно имеет свои привычки и даже традиции, и учителя никогда не ошибутся, что это именно мы, даже если зайдут в класс с закрытыми глазами. Учителя и родители говорят нам, что школьные годы не забываются. И когда видишь, с какой радостью мама встречается со своей школьной подругой на улице, а папа рассказывает о своих школьных забавах и шалостях, веришь — они правы.Десять лет мы проведем вместе в стенах нашей школы. Будем читать одинаковые книги, отвечать на одинаковые вопросы. Можно ли забыть период, который занимает больше половины твоей жизни?Сейчас мне кажется, что различий в нас все-таки больше, чем похожего. Не всех своих одноклассников я могу назвать друзьями или даже товарищами. Есть ребята, чье поведение я не одобряю, чье общество мне неприятно. Кажется, неужели меня будет интересовать судьба этого человека после выпуска?