1. Як відокремлюється прикладка зі словом як?
а) Завжди.
б) Не відокремлюється ніколи.
в) Лише тоді, коли вона має відтінок причини.
г) Коли надає додаткового відтінку значення.
2. Укажіть речення, у якому правильно розставлені розділові знаки.
а) За Джериною хатою під старою грушею спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту.
б) Окрім Добрині було поранено ще кілька чоловік.
в) Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.
г) А далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні.
3. У якому реченні виділено відокремлене означення?
а) Дощик осінній, уїдливий, дрібний падає, сиплеться, ллється.
б) У кімнату ллється вечірнє повітря, напоєне пахощами вечірнього саду.
в) Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах.
г) Заходила тепла, тиха, лагідна ніч.
4. У якому прикладі виділені члени речення не відокремлюються?
а) Темна ніч напоєна степовими пахощами пропливала над Асканією.
б) У шумі збуджених розмов і сміху тонули інші звуки вулиці переповненої народом.
в) Хвилясто здіймаються лагідні київські узвишшя прорізувані спадистими ярами.
г) У стомлених від безсилля голубих очах хлюпнула радість.
5. Знайдіть речення з відокремленою прикладкою.
а) Ми, в дитинстві до казок охочі, сміялися і плакали не раз.
б) Хлопці-брати порозходились із дому.
в) З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.
г) А он старе Монастирище, колись козацькеє село.
6. У якому прикладі виділено уточнювальний член речення?
а) Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.
б) Край шляху, в долині, догорає вогнище.
в) У лісі бродив туман, підзолочений осіннім промінням.
г) У туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорну гаму.
Другий рівень
1. Визначте, які відокремлені члени є в реченнях.
1. Старі дуби, зелені, свіжолисті, про давнину свою шумлять.
2. Здається, ніхто цього, окрім мене, не помітив.
2. Прочитайте. Запишіть номери речень у певному порядку відповідно до характеру виділених
відокремлених членів: 1) відокремлене означення; 2) відокремлена прикладка; 3) відокремлена обставина; 4)
відокремлений додаток; 5) відокремлений уточнюючий член речення.
1. Суєта житєйська ще тримає тебе на витвореній цивілізацією мотузці – телефонному дроті.
2. Крім щастя, в житті людському є горе, біда, страждання, розпач, тривога, біль душі.
3. Людина, не позначена любов’ю, не може звести серце для добра.
4. Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя.
5. Тут, на березі зеленім, ллються пахощі чудові.
3. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Позначте відокремлені обставини.
1. Відчувши ласку сонця й вітерця промерзле проросте насіння.
2. Огняним їжаком сердито настовбурчивши золоту щетину сідало за снігами сонце.
Третій рівень
1. Укажіть неправильні твердження.
а) Уточнювальні члени речення не завжди відокремлюються розділовим знаком.
б) Найчастіше уточнюються обставини місця і часу.
в) Уточнювальні члени речення можуть виділятися тільки комами.
2. Поширте подане речення поданими в дужках словами так, щоб в одному випадку вони виступали
відокремленим означенням, у другому – невідокремленими членами речення.
Ніч розкинула над містом своє шатро. (всипане зорями)
3. Перетворіть подані речення на речення з відокремленими обставинами.
1. Пісня, голосна, переливчаста, наближалася, лунала дужче.
2. Люди переходили з одного місця на друге в пошуках волі.
3. Стоголоса пісня, що не змовкала ні на хвилину, линула на кам’янистий берег.
Четвертий рівень
Запишіть речення, вставляючи, де потрібно пропущені розділові знаки. Виконайте синтаксичний розбір
(підкресліть члени речення, визначте частини мови, дайте загальну характеристику).
Край села у глибокій долині біг поміж волоських горіхів струмок.
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.
-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.