1. Яка роль у мовленні відокремлених членів речення?
2. Які члени речення можуть відокремлюватись?
3. Як виділяють відокремлені члени речення в усному
мовленні?
4. Якими розділовими знаками відділяють відокремлені члени речення на
письмі?
5. Які бувають відокремлені члени речення за будовою? Наведіть прикла-
ди речень із непоширеними й поширеними відокремленими членами
речення,
6. Чи завжди відокремлюють поширені означення, виражені дієприкмет-
никовим зворотом? Поясніть. Наведіть приклади.
1. Чи обов'язково відокремлюють виражені прикметниками означе
стоять після означуваного слова- іменника? Що робить таке відокрем-
лення обов'язковим? Наведіть приклад,
8. Розкажіть про відокремлення прикладок. Наведіть приклади,
9. Чим найчастіше бувають виражені відокремлені обставини? Наведіть
приклади.
10. Якими словами приєднуються до речення відокремлені додатки?
Наведіть приклади.
11. Для чого слугують уточнювальні члени речення? Які члени речення
ювальними найчастіше? Наведіть приклад,​

Хрещатик — одна з найвідоміших центральних вулиць світу. Тут уже два століття поспіль вирує центр комерційного, політичного та культурного життя Києва. Перші в Києві телефон, телеграф, трамвай, водопровід і каналізація, газове та електричне освітлення, нарешті, перший київський хмарочос — усе це Хрещатик. Тут слухали Бетховена і розглядалии виставки російських художників-передвижників, цією вулицею гуляли Т. Шевченко і М. Щепкін, П. Чайковський та Ф. Шаляпін, В. Маяковський та І. Мандельштам... 1200 метрів — одна з найкоротших центральних вулиць світу, і тому тим більше цікаво пройтися нею, зрозуміти, чому саме вона стала «концентратом» історії Києва останніх століть. Ще 300 років тут, уздовж старих валів давньоруського городища, шумів Хрещатий струмок — місце, де князь Володимир охрестив свою дружину і бояр. У XIX столітті район головної вулиці Україні пережив справжню будівельну революцію, швидко перетворившись з околиці у центральну торгову магістраль Києва, київський Бродвей, наш «Невський проспект». Тут будували розкішні готелі та магазини, на Майдані Незалежності знаходився будинок Міської Думи. Трагічний 1941-й поклав кінець старому Хрещатику, але на його місці виріс новий, неповторний на території Східної Європи ансамбль будівель — один із найкрасивіших зразків архітектури середини XX століття. Екскурсія розпочинається на Європейській площі з її багатою історією. Український дім, філармонія, будівля лялькового театру, музею води, парки на дніпровських схилах — усе це ви побачите на площі з надзвичайно «європейською» назвою. Пройшовши коротким відрізком до Майдану Незалежності, намилувавшись будівлями банків царських часів, ми потрапляємо на головну площу України. Консерваторія, поштамт, міжнародний центр культури (колишній інститут шляхетних дівчат), монумент Незалежності, торговельний центр «Глобус» — усе це нинішній вигляд Майдану. Звідси починається Хрещатицький бульвар — шедевр післявоєнної реконструкції міста. Вулиця тут сягає ширини у 100 метрів і у вихідні та святкові дні вона дійсно перетворюється на бульвар: місце гуляння виключно для пішоходів. Нас чекає найцікавіший відрізок вулиці: бутіки, магазини, Київська мерія, Пасаж з пам'ятником архітектору Городецькому, телецентр, ЦУМ, кінотеатр «Дружба» в будівлі зі шпилем, що нагадує Москву, — все це вмістилося на якихось 500 метрах центральної київської магістралі. Після перехрестя з вулицею Б. Хмельницького ми потрапляємо на відрізок старої забудови, що дає уявлення про Хрещатик царських часів. Плавний перехід із ХХ століття в століття ХІХ, а не навпаки — такі вони, чари Хрещатика! Ці місця зберігають свої таємниці. Наприклад, «Інтимний театр» — ви хочете знати, що це і де це? Тоді будьте уважні! Закінчується екскурсія біля Бессарабського ринку. Найстаріший ринковий будинок міста, чудовий пам'ятник модерну 1912-го року. Поруч — центр вже культурно-виставкового життя — комплекс «Мандарин-Плаза», де завжди є, що подивитися, також, як і на ринку є, що купити. Перспектива бульвару Т. Шевченка з неоднозначним пам'ятником вождю світового пролетаріату — все це теж останній відрізок Хрещатика, що закінчує тут свій біг через долі, століття й архітектурні стилі.

День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є

не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото,

але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, що

відбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже,

незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки

змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до

свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.

Для мене незалежність – це,

насамперед, можливість говорити те, що

ти думаєш, і мати свою думку. Може іноді

трохи неправильну, але все ж могти

будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в

якому разі не можна плутати свободу із

вседозволеністю. Адже незалежність –

це перш за все відповідальність за власні

дії.

Чи справді бути незалежним так

легко? Я вважаю, що ні, бо за справжню

незалежність треба боротися, працюючи

над собою щодня. Впродовж віків багато

хто намагався обмежити нашу свободу,

але ми повинні залишатись незламними,

як і наша вільна і незалежна держава.