1. Із поданого тексту випишіть повнозначні слова, згрупуйте їх тематично: назви істот, рослин, конкретних предметів, абстрактних понять; назви ознак, властивостей, за матеріалом, за належністю особі, тварині; назви дій, станів, мовлення, мислення тощо.
Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібн яні звуки.
Ниви шумлять навколо і заважають. Жену від себе голоси поля, і тоді на мене, як дощ, спадають небесні. Тоді пізнаю. Се жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так, що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може, сміється, а може, зайшлося від плачу.
Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так і зроблю. Сідаю. Круг мене темно. Блискають тільки гострі колючі звуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт. Хочу спіймати, записати в пам’яті – і не виходить. От-от, здається ... Тью-і, тью-і. Ті-і-і... Ні, зовсім не так...
Як вони оте роблять, цікаво знати? Б’ють дзьобами в золото сонця? Грають на його проміннях, наче на струнах? Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?
Розтулюю очі. Тепер я винний, що з того посіву зійшла срібна сітка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці. /М.Коцюбинський/.
Відповідь:
Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.
ответ: Ці квіточки зовсім як дзвіночки. Весь час прислухаюся, може дзвенять, але дзвону не чути. Навіть зривати їх шкода бо галявина конвалій - це прекрасно.
Вони означають прихід весни та потепління . А як може не радувати те, що скоро стане тепло? Я завжди чекаю, коли розпустяться конвалії і дуже люблю ці перші весняні квіти.
Коли я ходжу з дідусем в ліс. Він каже, що рвати конвалії не можна, тому що так вони швидко зів’януть, а якщо будуть рости, то довго будть радувати людей своєю красою
Ми з татом часто даруємо мамі конвалії на 8 березня Мама дуже любить, коли вдома пахне конваліями . мені здається, що від цього запаху у неї навіть настрій піднімається.
Щоб назбирати квіти, нам просто треда сходити до парку, недалеко від нашого будинку. Часом, навіть не відразу побачиш з-під снігу ці білі квіти.
Як така тоненька ніжка, може витримати стільки квіточок і не зламатися, листочки конвалій просто величезні, у порівнянні з самими квітами. Але конвалії краще малювати ніж збирати.
Объяснение:Вот перефразировала но основу брала с инета