1.З великої літери треба писати лише перше слово у власних назвах у всіх словах рядка
А. (т, Т)ихий (о,О)кеан, (в,В)олодимирський (с,С)обор, (н,Н)овий (р,Р)ік;
Б. (в,В)елика (в,В)едмедиця, (м,М)іністерство (ф,Ф)інансів, (з,З)апарозька (с,С)іч;
В. (в,В)оскресіння (г,Г)осподнє, (а,А)ндріївська (ц,Ц)церква, (є,Є)вропейський (с,С)оюз;
Г. (д,Д)ень (у,У)чителя, (д,Д)амоклів (м,М)еч, (м,М)атір (б,Б)ожа.
2. Усі слова треба писати окремо у рядку
А. важко/хворий, семи/тонний, купівля/продаж;
Б. суспільно/корисний, усесвітньо/відомий, трохи вище/згаданий;
В. військово/зобов’язаний, діаметрально/протилежний, абсолютно/сухий;
Г. дівич/вечір, красуня/дівчина, суспільно/важливий.
3. Подвоєння відбувається в усіх словах рядка
А. ват.., конфет..і, гол..андець; Б. барок..о, Апол..он, Рус..о;
В. мул..а, мадон..а, ір..еальний; Г. гет..о, брут..о, кап..а.
4. Окремо з не треба писати виділене слово в реченні
А.Не/можливо бути одночасно у двох місцях.
Б.Не/ має щастя без любові.
В.Там не/має злагоди, де панує заздрість.
Г.Справжнє кохання не/має терміну придатності.
5. Граматичну помилку допущено в рядку
А. давайте розважатися; Б. вулиця І.Франка;
В. раптовим нежитем; Г. важчий за метал.
6. До одного роду належать усі іменники варіанта
А. бязь, сип, денді, імпресаріо; Б. біль, майстро, фламінго, Хоккайдо;
В. кольрабі, івасі, фенхель, каніфоль; Г. броколі, боржомі, какаду, авеню.
7. Тільки в однині вживаються всі іменники у рядку
А. волосся, нафта, вода, кавун; Б. цукерка, молоко, проміння, корова;
В. бурячиння, завдання,борошно, масло; Г. каміння, кефір, жоржина, дуб.
8. Закінчення –а(-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники рядка
А. грип, мотор, Париж, Дніпро; Б. оркестр, ключ, трикутник, радіус;
В. мільйон, текст, диван, Олег; Г. гопак, гурток, конверт, інфінітив.
9. Помилку у використанні форми кличного відмінка допущено в рядку
А. пане професоре; Б. Тетяно Петрівно;
В. боксере Кличку; Г. друже Максиме.
10.Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядку
А. Хомич, Хомівна; Б. Львович, Львівна;
В. Кузьмич, Кузьмівна; Г. Орестович, Орестіївна.
11. Від поданих імен утворіть і запишіть чоловічі і жіночі імена по батькові.
Божен, Гнат, Маркіян, Тимофій, Левко, Потап, Дем’ян.
12. Складіть речення з кожним поданим іменником так, щоб було зрозуміло його рід.
Кашне, папороть, шампунь, заполоч.
По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.
Ось чому природу треба берегти.
Спочатку хочеться зазначити, що багато творів Тарас Шевченко присвятив описам рідної природи. Він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну понад усе. І, звісно ж, не міг залишитися байдужим до її краси.
У поезії «Над Дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий Дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева:
Над Дніпровою сагою,
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів:
Стоїть старий, похилився.
Мов козак той зажурився.
Що без долі, без родини,
Та без вірної дружини…
Інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане:
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка, із гаю
Виходжаючи, співають…
Мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. Саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. Узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. Природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку.
Зовсім інше враження справляє уривок з поеми «Княжна» — «Зоре моя вечірняя». Увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. Природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. Кожний рядок ніби віщує щось недобре. Це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів:
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Яку полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує…
Природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води Дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом:
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти…
Тарас Шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. Складається враження, що природа справді оживає. Я вважаю Тараса Шевченка справжнім митцем рідного слова.