1. З яким відмінком вживається у поданому реченні прийменник. Тече вода в синє море та не витікає (Т. Шевченко). А. Називним. Б. Родовим. В. Давальним. Г. Знахідним. Д. Орудним. Е. Місцевим.
Пам"ятаєте Елізу Дулітл із славнозвісної п"єси Бернарда Шоу "Пігмаліон"? Ця проста англійська дівчина з передмістя Лондона, що продавала на вулиці фіалки, була майже зовсім неосвіченою, але навіть вона розуміла, що розпізнати людину дуже легко, почувши, як саме вона говорить. Скориставшись першою ж нагодою, вона твердо вирішила будь-що, попри всі труднощі, поліпшити свою мову. Вона мріяла стати справжньою леді і відкрити власну квіткову крамницю.
- Щоб стати поважаною людиною у суспільстві, треба володіти мовним мистецтвом, - скажемо ми, розвиваючи цю думку Елізи Дулітл, а також відомого мексиканського поета Октавіо Паса та багатьох небайдужих людей, які вболівають за долю своєї рідної мови.
А чи завжди впливає ступінь освіти носія мови на якість його мовлення? Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що стає соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Але ж переважна більшість із них має вищу освіту, а багато хто й не одну! Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, якою вони насправді не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою". Це сказав великий поет персидський Сааді, і з цим я згоден.
Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю. Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя. З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.
Пам"ятаєте Елізу Дулітл із славнозвісної п"єси Бернарда Шоу "Пігмаліон"? Ця проста англійська дівчина з передмістя Лондона, що продавала на вулиці фіалки, була майже зовсім неосвіченою, але навіть вона розуміла, що розпізнати людину дуже легко, почувши, як саме вона говорить. Скориставшись першою ж нагодою, вона твердо вирішила будь-що, попри всі труднощі, поліпшити свою мову. Вона мріяла стати справжньою леді і відкрити власну квіткову крамницю.
- Щоб стати поважаною людиною у суспільстві, треба володіти мовним мистецтвом, - скажемо ми, розвиваючи цю думку Елізи Дулітл, а також відомого мексиканського поета Октавіо Паса та багатьох небайдужих людей, які вболівають за долю своєї рідної мови.
А чи завжди впливає ступінь освіти носія мови на якість його мовлення? Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що стає соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Але ж переважна більшість із них має вищу освіту, а багато хто й не одну! Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, якою вони насправді не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою". Це сказав великий поет персидський Сааді, і з цим я згоден.
Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.
З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.