1. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку А колектив, університет, мед, Мороз
Б, цукор, асфальт, технікум, експорт
В сором, водень, дуб, характер
Г інститут, експеримент, майдан, Париж.
2. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А пленум, квас, гнів, спорт
Б луг, гумор, інженер, кисень,
В актив, сироп, біль, метр
Г оркестр, жаль, тиждень, клуб.
3. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А хор, лід, сміх, Вітер
Б чай, граніт, відчай, берег
В метал, страх, хутір, маршрут
Г штаб, алмаз, сад, мороз.
4. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А сніг, рух, ремонт, відгук
Б пісок, грім, директор, вогонь
В шовк, світ, майстер, край
Г ліс, бальзам, степлер, ансамбль.
5. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А спорт, граніт, гурт, гопак
Б цех, текст, ректорат, аналіз
В політ, міст, магазин, козак
Г рейс, вогонь, грім, атом.
6. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А викладач, сантиметр, дизель, долар
Б імпорт, стіл, гектар, сектор, Шанхай
В відпочинок, годинник, гвинт, відмінок
Г успіх, маховик, трикутник, чисельник.
7. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А побут, катод, конус, стілець
Б вигін, Неаполь, гвинт, відмінок
В діаметр, трактор, мікроскоп, шків
Г степ, додаток, міліметр, Львів.
8. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А Камерун, слюсар, Бориспіль, тролейбус
Б промовець, кінь, овес, електрон
В луг, словник, перпендикуляр, серпень
Г вітер, ключ, стрибок, тягар.
9. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А дощ, акціонер, чумак, відсоток
Б Крим, реферат, клен, вечір
В комп’ютер, цукор, киянин, зуб
Г суглоб, бакалавр, портфель, січень.
10. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А відрізок, додаток, поверх, кардан
Б бордюр, вітряк, гараж, балкон
В акумулятор, фільтр, іменник, Марсель
Г синтез, двигун, вектор, шлунок.
Вічливу людину відрізнити від інших дуже легко.Така людина завжди говорить з посмішкою, дякує тобі за будь-яку справу, бажає тобі здоров'я, гарного аппетиту або доброго дня. І робить це не тільки тому, що так треба, а від щирого серця. Насправді вічлива людина ніколи не буде вдавати щось із себе - вона буде сама собою завжди, навіть тоді, коли аргументи будуть проти неї.
Справжня шляхетна людина буде робити добрі справи для всіх, хто їх потребує, і не буде розповідати про зроблене добро, хвалитися. Справжніх добрих людей дуже мало, і коли вони є - це щастя. Бережіь їх почуття, адже кожне необережне слово може ранити їх, відібрати бажання робити добро, змінити їх не в гарну сторону.
Вы здесь
Главная » Ресурси » Віртуальні виставки та бібліографічні покажчики » Віртуальні виставки
Образ Тараса Шевченка в художній літературі
ОБРАЗ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
буктрейлер
ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
Він немов великий факел з українського воску,
що світиться найяснішим і найчистішим вогнем
європейського поступу, факел, що освітлює цілий
новітній розвиток української літератури.
І. Франко
Художні твори про Тараса Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору «Кобзаря» свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Художня Шевченкіана нині нараховує понад сім тисяч творів. Завжди вона була і залишається не лише літературною, але й суспільно-політичною проблемою, яка творилася в гострій ідеологічній боротьбі у рамках жорстокої цензури в XX ст., в стильових шуканнях та наполегливого відбирання зерен правди про Шевченка у наш час національного самозбереження.
Проникнення в магію творчості, “розсекречення” лабораторії митця справедливо вважається найскладнішим завданням автора історико-біографічного прозового твору, від виконання якого багато в чому залежить і загальний художній рівень.
Розгортаючи процес становлення характеру в часі, письменник то розкладає його на складові, то збирає в ціле; зосереджуючись на “внутрішньому” в біографії, пов’язує його із «зовнішнім» - діями героя, життям тих персонажів, з якими той зустрічається; утверджує ідею розвитку, фізичних і духовних змін, що творили цілісний образ, який уособлює певну моральну величину.