1. Записати речення, вказати в них (підкреслити) прийменники.
Наш край улітку розмаїтий, як квітка. Як край лісу
крикнеш, таку й луну почуєш. Він у сімох водах руки
миє. Це ви утрьох злякалися вовка, а ми всімох тікали
від сови. Опісля простіше знати, як треба було
починати. Опісля нас хоч трава не рости. Якби мені
той розум поперед, що на послі. Не сунься, четвер,
поперед середи. У коло ставай та з усіма разом
починай. Не сиди день коло печі, гріючи плечі.
1. Зiнька зупиняється, слухає, як шумлять дуби, як спiвають синицi, як вистукує в кору своїм дзьобом дятел (А.Шиян).
2. Вона питала його, як пахне троянда, чи подобається йому цей запах, чи не кращепахне резеда (Т.Шевчненко).
З неоднорiдною пiдряднiстю:
1. Жорстокiсть, нетерпимiсть винищують не тiльки тих, на кого вони спрямованi, а й тих, хто взяв їх на озброєння (В.Шевчук).
2. Скiльки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати для життя, для щастя, для бiди (В.Симоненко).