1.Запишіть речення, підкресліть прикметники як члени речення, укажіть морфологічні ознаки.
Весна була ран…я та дружна. Сніг зарябів чорними латками таловин. По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі. У/день відбивалися в них сліпучо-білі хмари, а в/ночі – променисті зорі і тонкий серп щербатого місяця. Вогкий вітер з…їдав сніги, але на ранок блискуча вода в коліях бралася блискучою плівкою, а блакитнувата памороз… укривала, наче сіл…ю, горбасті землю.
1. Подані прикметники увести в словосполучення, щоб вони належали до різних груп.
Срібний, зміїний, кам’яний, ведмежий, молочний.
2. Розподіліть словосполучення залежно від розряду прикметників і запишіть у три колонки: якісні, відносні, присвійні.
Хороші здібності, весняна злива, хлопчикове скельце, родюче поле, сестрин ірис, небесна зірка, смачне яблуко, волинський спортсмен, мамині мальви, довге крило, важке колосся, материнське серце, висока статуя, Наталине диво, маленька ластівка.
3. Утворіть просту та складену форми вищого й найвищого ступенів порівняння від поданих прикметників.
Голий, поганий, дешева, міцний, жовтуватий, сміливий, прозорий, предобрий, дужий.
4. Виправте помилки в поданих формах ступенів порівняння прикметників. Запишіть словосполучення з правильними формами.
Більш цікавіший фільм, менш зручніший диван, самий кращий друг, більш безпечніший іб, сама легка професія, найвеликіший будинок, найменш найяскравіша квітка.
У кожного є вулиця своєї мрії. У когось це спокійна вулиця з різними кафе з обох боків, а в когось вулиця шумного мегаполісу.
Вулиця моєї мрії виглядає так:
Тиха та спокійна вулиця спального району з широкими тротуарами та деревами. Я хочу бачити яскраві, великі клумби, високі дерева, в тіні яких можна ховатись влітку, зручні лавки, невеликі, трохи старі ліхтарі.
Будинки з зеленими огорожами, дитячі майданчики і люди, що прогулюються з собаками теж є на вулиці моєї мрії.
Что-такое, добавь свое, возможно.
Автор: _kot_stories_
Місто на камені.
Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.
Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.
У створенні неповторного обличчя Кам’янця взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.
За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.
Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень. До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.
Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці завдяки цьому подарунку...
Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.
Майже вісім місяців у часи визвольних змагань Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.
Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.