1. Запишіть речення. Поясніть уживання розділових знаків. Підкресліть відокремлені обставини.
Не пізнавши отрути бджоли, не скуштуєш меду. Закрутив носом, переплутавши хрін із медом. Уміючи, печуть хліб і з каменю. Хоч мене й рано збудили, та я надолужив узуваючись. Така хата тепла, що потієш дрижачи.
Слово – це сила. Слово – це зброя. Могутність слів вражає. Ними можна серйозно ранити або ж «подарувати путівку в Щастя». Слова – це реалізація наших думок. А думки матеріалізуються, тому варто позитивно мислити. Хочете я розповім Вам один секрет? Про цей секрет мало хто знає.Ось він: слово – це чарівність, слово – це могутність. Хтось здивовано скаже: «Оце і є секрет?» Я відповідаю Вам: «Однозначно так!» Наша мова, слова, якими ми послуговуємось здатні бути різними. Я зустрічаю багато людей на своєму життєвому шляху, але не часто мова людей співвідноситься із їхнім зовнішнім виглядом.
Буває ж таке, що людина приваблива, навіть так – дуже гарна, але як тільки вона починає розмову ви розчаровуєтесь, бо її мовлення надзвичайно бідне або просто забруднене нецензурною лексикою, або ж вульгаризмами. Вона мислить неохайно. Дивно звучить, але ми це так і назвемо. Буває й інше: людина приваблива, словниковий запас не багатий, але її думки здатні зачарувати.
Такій людині варто більше працювати над собою. Але все ж ми розуміємо, що внутрішній стержень є – це вже багато значить. Нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але як тільки вона починає говорити, то Вам хочеться її слухати, Вам цікаво, Ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси, Ви починаєте помічати те, що раніше не помічали.
Хіба ж це не прекрасно? Ми – це наші думки, ми – це наші розмови і дії. Якими ви бажаєте бути, чарівними, могутніми чи слабкими та кволими? Краса і сила починаються з середини, тому думайте про, що говорите і говоріть те, що думаєте!
Объяснение:
Им известен крутой норов господина, и тем не менее ни один из них не отказывается.
протоиерей Федор Бородин, Возрастай с Евангелием. Как воспитать ребенка в евангельском духе. Притчи Христовы, 2019
В катушке было куда больше жизни, чем в солдатах, она проявляла норов и стремилась покатиться в направлении, солдатами не предусмотренном.
Александр Громов, Наработка на отказ, 1994
– И что ты царевна про мужа своего думаешь? – как услышала царевна про мужа-Ивана, так и полез её дурной норов опять.
Ольга Станиславовна Назарова, По ту сторону сказки. Дорога в туман, 2018
(все предложения)
Цитаты из русской классики со словом «норов»
Ты упрям, и я упрям; знать, у меня тоже свой норов, Егорушка!
Достоевский Ф. М., Неточка Незванова, 1848
— Знаю тебя, отъемная голова! — заметил старик. — В кого ты уродился, — дедовский в тебе норов. Таков был и Абакунов при Дмитрии Иоанновиче, предводитель вольной шайки новгородской; он тоже всегда молчал, зато красно и убедительно говорил его меч-кладенец.
Гейнце Н. Э., Новгородская вольница, 1895
Это был один из тех умных и смирных стариков, каких нынче мало встречается; держал он себя как-то в стороне от всякого столкновения с уездною аристократией, исключительно занимался своим маленьким делом, придерживался старины [54], и в этом последнем отношении был как будто с норовом.
Салтыков-Щедрин М. Е., Губернские очерки, 1857
(все цитаты из русской классики)
Значение слова «норов»
НО́РОВ, -а, м. Прост. Нрав, характер. Что ни город, то норов, что ни деревня, то обычай. Пословица. (Малый академический словарь, МАС)
Все значения слова НОРОВ