1)Запишіть спільнокореневі слова, розташувавши їх послідовно у словотвірному ланцюжку: Народ, народний, народногосподарський, народовладдя, народник, народництво; печаль, печальний, печальненький, печалитися, запечалившись, запечалений, печальність, запечалитися; хвилинний, хвиля, хвилина, хвилька, хвилинонька, хвилиночка, щохвилинно.
2)Знайдіть помилки у визначенні твірної основи:
Посміх — посміхатися; степ — степовий; довозити — довіз; учителювати — учителювання; водяний — вода; підхід — підходити; відлітати — відліт; лісовий — ліс.
3) Самостійно складіть декілька словотвірних ланцюжків
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».