1. Займенник – це… 0,5 б.
а) самостійна незмінна частина мови; б) службова частина мови;
в) форма дієслова; г) самостійна змінна частина мови
2. Займенник ужито в реченні 0,5 б.
а) Учений іде, а неук слідом спотикається.
б) Бери хліб із землі, а не в когось із рота.
в) За сто робіт береться, а ні одна не вдається.
г) Щасливі завжди мають щастя.
3. Займенник виступає означенням у реченні 0,5 б.
а) Думи мої, думи мої, лихо мені з вами…
б) Хвалися своїм умінням, а не батьківським.
в) Ми з батьками відпочивали в Карпатах.
г) Батьки – не ми.
4. Який займенник при відмінюванні не має називного відмінка? 0,5 б.
а) що; б) ми; в) себе; г) нічий
5. У якому рядку всі займенники відмінюються як прикметники твердої групи? 0,5 б.
а) чий, якийсь, кожний, хто-небудь; б) котрий, ваш, деякий, такий;
в) мій, абищо, чийсь, всякий; г) цей, казна-що, нічий, такий.
6. Потребує редагування речення 0,5 б.
а) Дякую Вас за інформацію.
б) Усі зустрічали його радісними оплесками.
в) Небо міниться, небо грає всякими барвами.
г) Нам пора для України жить.
7. Установіть відповідність 2 б.
Розряди займенників за значенням Займенники
1 відносні а) всякий, сам, інший;
2 присвійні б) що, який, скільки;
3 означальні в) той, цей, такий;
4 неозначені г) будь-чий, абихто, щось;
д) наш, їхній, свій.
8. Перепишіть, розкриваючи дужки.
З речення випишіть займенник, зробіть морфологічний розбір. 2 б.
Від (уся) картини віє (щось) пісенним.
9. Запишіть, розкривши дужки 2 б.
Чого(небудь), казна (з) ким, скільки (сь), (аби) чий, (ні) який, ні (для) кого, (ані) хто,
(хтозна) чий, (будь) який, (будь) (на) якому, (ні) котрому, (ні) (до) чого, (казна) чим, (будь) що, (де) котрий, (до) кого (сь), спитав у (він), до вона), надіявся на (вони), люблю (вони).
10. Напишіть, уживаючи займенники, твір-мініатюру на тему «Хобі школярів» .
Надпишіть розряди займенників. 3 б.
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.