1. Звертання є в реченні. А Настали осінні дні, коли сонце світить і не гріє.
Б Я пригорнусь до тебе, рідний краю, піснею, і яворами, і тінявими ярами.
В Намалюй мені білосніжні дні.
Г Хтось, може, винен перед ними?
2. Однорідні члени є в реченні.
А Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.
Б Схилились вишні в розпачі німім.
В Дзвенить у зорях небо чисте і прозоре, палає синім льодом шлях.
Г Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями . 3. Складним є речення.
А Засинає місто після праці під нічною ковдрою. Б І земля, і вода, і повітря - все поснуло. В Ідуть дівчата в поле жати та співають ідучи.
Г Спішить за мною тепле літо, в якому пахнуть медом трави.
4. Пунктуаційну помилку допущено в реченні.
А Осінь ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
Б Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.
В Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках.
Г Здрастуй моя прадідівська хато.
5. Вставне слово (словосполучення) є в кожному реченні, ОКРІМ (розділові
знаки пропущено)
А Напевно всім доводилося ігати за красою ранкового неба.
Б На місці собору за словами літописців було сільське поселення.
В Погода за вікном говорить, що настала глибока холодна осінь.
Г На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення
автотранспорту.
6. Тире після однорідних членів потрібно поставити в реченні
А Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого
сонця
Два основні принципи ставлення до людей
Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.
Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.
Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.