1. Звертання є в реченні. А Настали осінні дні, коли сонце світить і не гріє.
Б Я пригорнусь до тебе, рідний краю, піснею, і яворами, і тінявими ярами.
В Намалюй мені білосніжні дні.
Г Хтось, може, винен перед ними?
2. Однорідні члени є в реченні.
А Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.
Б Схилились вишні в розпачі німім.
В Дзвенить у зорях небо чисте і прозоре, палає синім льодом шлях.
Г Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями . 3. Складним є речення.
А Засинає місто після праці під нічною ковдрою. Б І земля, і вода, і повітря - все поснуло. В Ідуть дівчата в поле жати та співають ідучи.
Г Спішить за мною тепле літо, в якому пахнуть медом трави.
4. Пунктуаційну помилку допущено в реченні.
А Осінь ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
Б Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.
В Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках.
Г Здрастуй моя прадідівська хато.
5. Вставне слово (словосполучення) є в кожному реченні, ОКРІМ (розділові
знаки пропущено)
А Напевно всім доводилося ігати за красою ранкового неба.
Б На місці собору за словами літописців було сільське поселення.
В Погода за вікном говорить, що настала глибока холодна осінь.
Г На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення
автотранспорту.
6. Тире після однорідних членів потрібно поставити в реченні
А Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого
сонця

~Соловейко на калині то

затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).

~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).

~Зима стояла мрійно до

пори. (підмет - зима, присудок - стояла).

~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).

~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).

~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).

~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).

~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).

~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).

~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).

~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).

Українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. Прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. Для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. Синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. Проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. Досить часто перевагу віддають якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. Причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування.