1. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.
Б Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених
надій.
В Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пройнялась.
Г Мріє та ж ми вже навік попрощалися.
2. Поширене звертання є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Мамо я так довго мандрував, що ясени мене не впізнають..
Б Ти Батьківщино вчила мене жити, дбайливо підпираючи плечем.
В Ой летіть вітри буйні зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть
матір шелестом поривним.
Г Ти знаєш сестро як блакитна нічка бентежить серце, думку пориває?
3. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Іван метушився бігав без потреби з одного місця на друге шелестів
сухим бадиллям трощив його і складав на купу.
Б Найперші вірші тримаються в таємниці навіть од найближчих людей.
В Розлючений дядько виривав дитячі клунки й висипав колоски на стерню.
Г Повітря в горах дуже прозове отже і видимість тут стала набагато краща
ніж на рівнині..
4. НІКОЛИ НЕ БУВАЄ вставним слово
А щоправда
Б по-перше
В мабуть
Г принаймні
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А Цієї нової характеристики ти від мене, мабуть, не сподівався почути?
Б Отже зробіть мені милість і посидьте поруч.
В На мій погляд вона все-таки цікава жінка.
Г Очі знаєш найлютіший ворог усякого прогресу.
Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами.
Іменники, що мають форму однини і множини: тінь, олівець, піч, дощ, палка, лекція, поїзд, м'яч, школа, інститут, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, темп, сир, коло, писар.
Іменники, що мають тільки форму множини: ворота, окуляри, шахи.
Іменники, що мають тільки форму однини: вода, гордість, телеграф, любов, розвиток, сметана, папір, гіпюр, полум'я.
Іменники з конкретним значенням: тінь, олівець, вода, ворота, піч, дощ, палка, лекція, телеграф, поїзд, м'яч, школа, інститут, окуляри, шахи, канікули, сметана, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, сир, папір, коло, писар, гіпюр, полум'я.
Іменники з абстрактним значенням: гордість, любов, розвиток, темп.
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.