10 Прочитайте текст. Доберіть заголовок до нього. Випишіть ключові слова й обґрунтуйте їх роль у розкритті змісту. Сформулюйте запитання
до однокласників за текстом.
Мова є одночасно явищем індивідуальним і соціальним,
обслуговує кожну окрему людину і все суспільство. Вона спря-
мована як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в 30-
внішній світ природи і людських взаємин. На грунті мови
й конкретно-чуттєвого досвіду людина зростає як особистість.
Той, хто прагне досягти успіху в житті, створити себе», не-
одмінно має використати для цього можливості мови, культур-
ного використання ї.
Мова скарбниця знань, доступ до якої вільний для кож-
ного. І кожний може скористатися інтелектуальною власністю
нації для задоволення своїх потреб у будь-якій ситуації мовно-
го спілкування, коли він виступає в різних соціальних ролях:
учень, студент, фахівець, учений...
Особистість молодої людини формується переважно на
мові, на її лексико-понятійному арсеналі та її засобами і роз-
кривається як освічена виразна індивідуальність. Великий
український учений Олександр Опанасович Потебня писав:
«Мовна індивідуальність виділяє людину як особистість, і чим
яскравіша ця особистість, тим повніше вона відображає мовні
якості суспільства» (За Л. Манько)​

Мрія - це слово кожен розуміє по-своєму. Наприклад ,для дитини мрія -  це нова іграшка ,або подорож до Діснейленду.Мрія дорослої людини, звичайно , дещо складніша ,і для її досягнення потрібно старанно попрацювати. Я вважаю ,що життя людина починає будувати з мрії , адже мрія допомагає знайти себе у цьому світі .Хтось думає , що досягти своєї мети досить важко та це тільки через те ,що ця людина не знає, як це зробити.Але ж ні ,навпаки, це дуже просто ,потрібно тільки знати так звану "Формулу успіху".З кожним роком мої мрії стають дедалі складнішими та потребують все більше часу терпіння ,сил для їх реалізації.На сьогоднішній день я визначилась з головною мрією від якої ,можливо ,буде залежати моє подальше життя.Я мрію подорожувати світом та поєднати цю мрію з професією тележурналіста.Подорожуючи світом ,я планую показати українцям на прикладі інших країн ,що можна жити краще , збирати інформацію ,як людям з різних куточків світу живеться добре, і що саме вони для цього роблять, та передати ці знання всім українцям ,цим самим ,можливо , підштовхнути їх до змінення себе ,звичок та цілої України у кращу сторону.Але це майбутнє і я, сподіваюсь, щасливе майбутнє ,а зараз я просто стараюсь бути гідною громадянкою нашої України.Мені дуже хотілося б прискорити здійснення своєї мрії та нажаль, це не можливо ,але я склала план щодо її реалізації.Для початку я планую отримати середню освіту.Далі поступити до вищого навчального закладу ,а саме до Львівського національного університету ім.Івана Франка.Для реалізації своєї мрії я докладаю максимум зусиль.Найбільше  уваги я приділяю історії ,англійській та рідній мовам.Щоб покращити рівень знань англійської мови я відвідую додаткові заняття.Завдяки своїм батькам, я маленькими ,зате впевненими кроками досягаю своєї мети та щиро сподіваюсь ,що я стараюсь не дарма!

Це дуже складна для розуміння думка – що людина варта стільки, на скільки себе оцінює. Важко зрозуміти, за якими критеріями можна оцінити самого себе. Усім нам щось подобається в собі, щось ні. Оточуючі нас люди також схвалюють якісь наші риси, а якісь – ні. Вартість людини можна розглядати в двох планах: зовнішньому та внутрішньому. Зовнішній дуже часто зводиться до зверхніх оцінок приналежності до того чи іншого соціального кола за наявністю або відсутністю певних атрибутів. Звичайно, людина – це не тільки айфон, але на жаль, до розгляду внутрішнього потенціалу людини іноді так і не доходить, адже вона «блокується» на етапі оцінювання матеріального стану. Ця проста, але необ’єктивна фільтрація одразу вішає ярлик, не залишаючи місця для розкриття самої особистості. Це нагадує нам, що зовнішня оцінка з боку інших – часто необ’єктивна. Внутрішній план – це самооцінка самої людини. Згадаємо Мину Мазайла з однойменної п’єси М. Куліша. Йому ось прізвище «заважає» бути гідною людиною. А інколи насправді талановиті люди не можуть розкрити світу свій талант саме з причини того, що самі не вірять в його цінність. Чому? Мабуть, через те, що дозволяємо оточуючим впливати на нашу самооцінку та занижати її. Я дійшов висновку, що людина духовно багата не цікавиться зовнішніми атрибутами власної «собівартості». Вона розвиває свої здібності, майстерність у тому, що її цікавить, намагається дати людям те, що в неї добре виходить. Усі ми унікальні, кожен має свій талант. Мабуть, ніхто не знає людину краще за неї саму. Тому саме вона і ніхто інший розуміє, як досягти висот власного особистого розвитку. І тому, тільки самому собі ми можемо дати чесну та об’єктивну оцінку. Тому насправді, людина варта стільки, наскільки себе оцінює.