10. У котрому рядку правильно однано іменини туслівниками? А) сім болгаринів, сорок три кілограми, триста гривень;
Б) два татарини, дванадцять місяців, три четвертих метра;
В) три подарунка, півтори гривні, четверо осіб;
П) двоє дверей, півтора милі, до п'ятдесят виборців;
Дівтора піараграфа, з нершим вересня, обидва громадянина.
11. У котрому рядку правильно поєднано іменники з числівниками?
А) сорок два бюлетені, три цілих п'ять десятих метра, шість осей;
Б) два з половиною відсотка, вісім дверей, чотири вихон
В) півтора ящика, чотири шляхи, одною літрою;
г) обидва хлопця, п'ять зупинок, вісьма пасажирами;
Д) один голос, два насіння, десять іменників.
12. У котрому рядку правильно поєднано іменники з числівниками?
А) дві цілих одна десята грамів, три вечори, один комп'ютер;
Б) три атестата, два автофургони, через півтори доби;
в) п'ятнадцять хвилин, п'ять апельсин, одна третя сторінки;
г) сім дев'ятих відрізка, декілька місяців, чотири з половиною тижні;
Д) три подарунки, два слухача, півтора контейнера.

Щодня безліч людей мають справу із засобами масової інформації: читаючи свіжу газету, слухаючи радіо дорогою на роботу або ж переглядаючи вечірні новини. Нам цікаво, що відбувається навколо нас та у світі, але далеко не всі мали б змогу бути в курсі новин, якби для цього не працювали журналісти.

Робота медійника виснажлива й відповідальна, адже важливо донести інформацію якнайшвидше і без жодної похибки, бо неточність може спотворити суть повідомлення.

Досить часто журналісти опиняються першими в центрі трагічних подій, де вирують стихійні лиха, відбуваються теракти та йдуть війни. І дуже важливо не лише вберегтися від можливих небезпек, а й встигнути першим передати новини читачам, слухачам та глядачам, бо найвища нагорода для журналіста – це коли його матеріали читають, слухають, дивляться, чекаючи наступних.

Журналістика мене приваблює своєю різноманітністю. Це – професія, котра робить кожен робочий день не схожим на інший. Робота у засобах масової інформації дає можливість розвиватись, удосконалюватись, роблячи це не лише для себе, а й заради читачів.

Вважаю, найвищого рівня у професії можна досягти лише тоді, коли читачі безпомилково визначатимуть твої публікації, навіть не дивлячись на ім’я автора, що підписане під статтею чи репортажем.

Життя стало складнішим і водночас дріб’язковішим, але загальні закони людського існування, попри всю їхню банальність, залишилися незмінними. Тому біографія великого українського поета, який узяв від життя те, що сам вважав за потрібне, і заплатив за це встановлену ціну, сама по собі може навести лад у багатьох головах. Певна річ, ця історія не для невігласів, подібних до булгаковського персонажа — поета Рюхіна, який, дивлячись на пам’ятник іншого великого поета, шепотів: «Все, все, йшло йому на користь. Стріляв у нього цей білогвардієць, і роздробив стегно, і забезпечив безсмертя».
Щодо форми, то, на мій погляд, проект знято як цілком актуальну для сучасного телебачення «історію успіху» — як би дивно це не звучало у стосунку до цілком драматичної долі Тараса Шевченка. А з іншого боку — як іще можна назвати історію кріпацького хлопчика, круглого сироти, якому вдалося піднятися не те що з дна — з «піддону» тодішнього суспільства, стати визнаним художником, великим поетом, закохувати в себе аристократок, відчувати особисту неприязнь самого російського царя, а на додачу ще й стати національним пророком!