10. Усі числівники написано правильно в рядку А шістьмастами, п’ятдесяти, ста

Б п’ятистами, сороками, шістнадцятьома

В восьмидесяти, чотиристами , п’яттю

Г сімдесятьма , п’ятьох, трьохста​

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
Ком

вже зелену, насичену солнцем, траву колыхал ветерок. ветер словно шел по траве приминая ее своими несуществующими ногами. высоко в небе плыли облака гонимые ветром (на высоте он отличался силой), лениво передвигаясь. солнце заливисто светило, бросая золотые лучики то туда, то сюда. уличная кошка не торопливой походкой по траве и уляглась под солнышком, вскоре уснув. птички распевали веселые трели по очереди исполняя какую-то мелодию.

Объяснение:

Вже зелену, насичену сонцем, траву колихав вітерець. вітер наче йшов по траві приминаючи її своїми неіснуючими ногами. високо в небі пливли хмари гнані вітром (на висоті він відрізнявся силою), ліниво пересуваючись. сонце заливисто світило, кидаючи золоті промінчики то туди, то сюди. вулична кішка квапливої ​​ходою пройшлася по траві і уляглась під сонечком, незабаром заснувши. пташки співали веселі трелі по черзі виконуючи якусь мелодію.