11.Установіть відповідність між видом речення та прикладом.
Вид речення
1 складносурядне
2 складнопідрядне
3 безсполучникове
4 складне з різними видами зв’язку
Приклад
А Синіє ранок, і роса горить, до хвилі хвиля ще не гомонить.
Б Там завжди перемога, де панує згода.
В І серце болем стрепенуло, і дивним подихом війнуло над неостудженим чолом.
Г Мовчить ка, наосліп єднаючи верховіття беріз.
Д Глянув на море – серце стиснулося від страху.

12. Установіть відповідність між видом складного речення та його прикладом.
Вид речення
1 складносурядне
2 складнопідрядне
3 безсполучникове
4 складне з різними видами зв’язку

Приклад
А Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова.
Б Діти плачуть, і плачуть дерева.
В Дні минають – і лік їх загубиш, бо зробилися ночі малі.
Г Жовті квіти, як важкі піски, осипаються.
Д Люди до неї говорять — не чує, не слухає.
13.Установити відповідність між склад­ними синтаксичними конструкціями і кількістю умовно речень, що вхо­дять до складу їх.
1 Ще кожна нить дзвенить про­мінням в небі, вогнем зеленим грає верховіть, іще поезія гостить у тебе, як на весіллі молодість гостить.
2 На вогонь можна дивитися нескінченно й щоразу бачити в ньому щось нове, але потім настає мить, коли вже ні про що не думаєш, коли дивишся й не знаєш, що з тобою.
3Те єднання землі й неба щемить у грудях тривогою вічності, людина відчуває себе новонародженою перед красою життя, і сяйво добра освічує їй душу.
4 Разом з лелеками приходила вес­на, земля прокидалася й виповнювала­ся знову безліччю істот: жаби кумкали, жайворонки вимірювали піснями ви­сочінь неба, бджоли стрімко проноси­лися над головою, а джмелі особливо довірливо щось проказували до роз­цвіченої кропивки.
А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7
14. Установіть відповідність між складними синтаксичними конструкціями та їх типами
1 сурядний і підрядний зв'язок
2 безсполучниковий і підрядний зв'язок
3 безсполучниковий і сурядний зв'язок
4 безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язок
А Яблуня гупнула яблуком, зітхнув с татарський брід, а з хмари ошелешено вискочив мі­сяць, і на подвір'ї ожили чорнобривці, кущі жоржин і глечики, що скапували на землю росу.
Б У весняному, срібному небі виграють жайвори, а я стою в малиннику на місці солов'їної вишні і, примру­живши очі, дивлюся в не­бесну глибінь, згадуючи со­лов'я, якого в дитинстві на­полохав.
В С озвалися качки, скинулася риба, пропливла купина, од якої повіяло татарським зіллям.
Г Є в таку пору бентежна єдність між людиною й ти­шею природи; природа ду­має про вічний перепочи­нок людини, а та - про зав­трашній день
Д Свого часу академік Сахаров попереджав, що існує цілий ряд ознак, які вказують на те, що з другої половини ХХ століття людство вступає в критичний і відповідальний період своєї історії.

Нежить, ненависть, немічний, неактивний, негаразд, неабиякий, неблагонадійний, не можна, немає, не боязкий, невидимість, не вперше, не впізнаний, недобрати, недозрілий, не впору, не догодувати, не дружній, недоречі,не ласка, не людяний, не сестрин, не моя, неспокій, незайнятий справами, недосушити, недоробляти, не до ладу, непогода, недобирати, неволити, не вимушений, не абихто, немовби, незваний, не зясоване досі питання, не там, не легко, недогартований, недоліт, недосипати, не забутий усіма вчинок, не дорослий, не дорого, недорого, негусто, нейти, недовиконати, незчутися, невпорядкований, не краще.

Объяснение:

Бібліотека Ярослава Мудрого — за літописними свідченнями, перша бібліотека Київської Русі, що розташовувалася на території Софійського Собору в Києві.

Час заснування бібліотеки невідомий. У «Повісті минулих літ» про неї згадується під 1037 роком. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які — «суть реки напояющие вселенную», говорить, що «Ярославъ же сей, якоже рекохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви».

Це єдина згадка в літописних джерелах про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома. Мало відомостей і про первинне місце розташування книгозбірні й книгописної майстерні при ній, а також про кількісний і якісний склад її фонду.

Щодо книжок бібліотеки, літопис наголошує на винятково церковному їх спрямуванні. Очевидно, більшість із них справді були церковними, адже потреба в них диктувалася поширенням на Русі християнства. Одначе поряд з церковними перекладалися, очевидно, й книжки, що містили відомості зі світової історії, географії, астрономії, філософські та юридичні трактати, публіцистичні твори. Саме вони послужили основою для перетворювання Софії Київської на центр літописання і передової думки.

У Софії Київській було укладено перший літописний звід 1037-39 років, написано і проголошено знамените «Слово про Закон і Благодать» київського митрополита Іларіона, створено «Ізборник Святослава», написано «Послання до Смоленського пресвітера Фоми» київського митрополита Климента Смолятича. Знайомство з творами Іларіона і Климента Смолятича переконує в тому, що їм були відомі основні положення філософських вчень Платона, Арістотеля та інших філософів давніх часів.

Є підстави стверджувати, що бібліотека Софії Київської і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. За підрахунками фахівців, книгозбірня Софійського собору налічувала понад 950 томів.

З приводу подальшої долі бібліотеки думки дослідників розділилися. Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. На думку відомого російського дослідника-книгознавця М. Розова, сліди бібліотеки Ярослава треба шукати в «Ізборнику Святослава», а також у 20 інших давньоруських рукописах, які зберігаються в Санкт-Петербурзі в Російській національній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років.

Проте бібліотека згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо.